ТЕРМІНОСИСТЕМА БАЗОВИХ І СПЕЦІАЛЬНИХ ПОНЯТЬ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ  

У статті проаналізовано термінологію базових і спеціальних понять комунікативної компетентності магістрів медсестринства. Підкреслено значення інформаційної комунікативної компетентності як важливої складової підготовки магістрів медсестринства в Україні.

Ключові слова: медсестринство, магістри медсестринства, інформаційна комунікативна компетентність.

В статье проанализирована терминология базовых и специальных понятий коммуникативной компетентности магистров медсестринства. Подчеркнуто значение информационной коммуникативной компетентности как важной составляющей подготовки магистров медсестринства в Украине.

Ключевые слова: медсестринство, магистры медсестринства, информационная коммуникативная компетентность.

Terminology of base and special concepts of communicative competence of Master's degrees in Nursing is analysed in the article. The values of informative communicative competence are underline as important component preparation of Master's degrees in Nursing in Ukraine.

Key words: Nursing, Master's degrees in Nursing, informative communicative competence.

Постановка проблеми. У зв'язку з появою в Україні медичних сестер із завершеною вищою медсестринською освітою – магістрів за спеціальністю «Сестринська справа» - важливого значення набуває з'ясування змісту понятійного апарату процесу формування комунікативної компетентності медичних сестер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми, дозволяє стверджувати, що розвиток комунікативності як науки визначається сформованістю власного категорійно-поняттєвого апарату, без якого ніяка наука не має права претендувати на самостійний статус. Чітко визначена, аргументована, внутрішньо несуперечлива система понять дозволяє проводити теоретичні й прикладні дослідження в педагогіці, у тому числі пов'язані з розробкою й реалізацією інновацій у вищих медичних навчальних закладах. Разом з тим, аналіз наукових праць свідчить про наявність низки протиріч у формуванні терміносистеми комунікативної компетентності. Це, насамперед, відсутність системності та неоднозначності у визначенні понятійного поля понять: комунікативність, комунікативний, компетенція, компетентність, компетентний, що призводить до смислової неточності в інтерпретації певних фактів і явищ реальної дійсності. Чітко не визначена, а тому не встановлена ієрархія основних понять відповідно до їх змістового значення, не визначені взаємозв'язки між окремими поняттями не дозволяють установити цілісність системи понять. Запозичення термінів з інших наукових галузей відбувається без урахування специфіки предмета «Педагогіка», що призводить до неточної смислової інтерпретації її нових понять [1, с. 22-27; 2, с.133-134; 9, с. 23].

Метою написання статті є визначення змісту й особливостей  базових та спеціальних понять  комунікативної компетентності.       

Виклад основного матеріалу. Методи дослідження: контент-аналіз наукових джерел та методи системного аналізу і логічного узагальнення.

Згідно з основними принципами методології наукової діяльності кожна наукова теорія формується з огляду на одну або декілька ідей, фундаментальних понять та припущень. Прагнучи до логічної стрункості та внутрішньої несуперечливості теорії, дослідник повинен прагнути до того, щоб в її основі було якомога менше вихідних понять. За недотримання цієї умови досить важко сформувати цілісну теорію, а сукупність ідей, понять і припущень, якщо їх занадто багато, не в змозі перетворитися в єдину і несуперечливу теоретичну систему [2, с. 39-40; 4, с.133-134; 9, с. 34].

Фундаментальний принцип економії понять дістав назву «бритви Оккама». Згідно із цим принципом із двох теорій, що пояснюють одне й теж явище, правильною є та, що простіша. Простіші пояснення природних чи соціальних явищ із більшою ймовірністю можуть виявитися правильними, ніж складні. Задовго до британського філософа Вільяма Оккама український філософ і поет Григорій Сковорода сформулював цей принцип так: «Слава тобі, Господи, що ти все необхідне зробив простим, а все складне непотрібним».           Суть метафори, що міститься в назві «бритва», полягає у відсіченні надлишкових понять і зведенні теоретичної моделі до можливого мінімального числа припущень [2, с. 49].

Ураховуючи ці позиції при побудові терміносистеми комунікативної компетентності необхідно дотримуватися певних вимог:

-        її структуру мають складати основні фундаментальні поняття, кількість яких повинна бути максимально обмежена і разом з тим достатня для побудови теоретичної моделі, яка обґрунтовує проблемне поле комунікативності як науки;

-        до її складу мають входити найбільш витлумачені терміни, трактування яких однозначне, не тавтологічне й не суперечить одне одному;

-         між поняттями необхідно встановити взаємозв'язки, які забезпечують цілісність моделі, та вибудувати їх чітку ієрархію і субординацію відповідно до значущості та теоретичного наповнення сутності [8, с.133-134].

Історіогенез компетентнісно орієнтованої освіти бере свій початок із 60-х років минулого століття, коли в 1965 році американським лінгвістом Н.Хомським  було запропоновано термін «освіта, що базується на компетенції – competence based education  (CBE) [10, c. 11-12; 7, с. 101-103].

В анлійській мові терміни «competency» і «competence» використовуються як синоніми. У вітчизняній та російській педагогіці єдине поняття СВЕ (competence based education) було розчленоване на «компетенцію» і «компетентність» [4, с. 86-88; 5, с.4-6; 6, с.52-56; 7, с. 102]. І вже кілька десятиліть науковці не можуть виборсатись із багна псевдопроблеми, яку самі ж і створили: розмірковуючи та дискутуючи, чим, власне, відрізняються компетенція від компетентності.

Компетенція (лат. сompetentia  від competo) – взаємно прагнути, відповідати (у значенні - перебувати у відповідності одне до одного), підходити (у значенні – підходити за змістом, бути тим, що потрібно).      

 Компетентність (від лат. сompetens) – належний, відповідний.

 Компетентний (від лат. competens – належний, відповідний).

Після півстолітньої наукової дискусії, упродовж якої було запропоновано більше сотні протирічних визначень, нарешті почав формуватися  більш-менш одностайний консенсус, згідно з яким: компетенція – це знання; компетентність - уміння ними користуватися на практиці, тобто володіння компетенцією; компетентний – такий, що володіє компетенцією.

 Поняття комунікативної компетенції увійшло в науковий обіг у 1972 р. завдяки американському лінгвісту Д.Хаймзу, який новим терміном замінив поняття лінгвістичної компетенції, яке обмежувалося суто лінгвістикою  [11, с. 13; 12, с, 7].

Після того, як Д.Хаймз «вивів» комунікативну компетентність із царини лінгвістики, розширив і доповнив поняття, комунікативній компетенції як невід'ємній складовій професійної компетентності було створено цілу низка її галузевих моделей. При цьому кожен дослідник знаходив і звертав увагу на істотні аспекти комунікативної компетентності, які виходять далеко за межі не лише лінвістики, але й педагогіки. Різні аспекти комунікативної компетентності почали не лише вивчати, але й активно використовувати психологи, медики, журналісти, політики, юристи, військові та представники інших професій, які відкривали особливості професійної комунікативної компетентності притаманні для своєї галузі. На сьогодні відомо більше 40 різновидів професійної комунікативної компетенції, серед яких особливої актуальності набула інформаційна комунікативна компетентність  [3, с. 85; 5, с. 3]. 

....