Марина Скиба

(Черкаси)

МЕДІАГРАМОТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

Сучасний стан освіти свідчить про необхідність її модернізації. Одним із напрямків її удосконалення є розробка наукових положень щодо компетентнісного підходу до професійної освіти.

Розвиток професійної компетентності педагога присвячені дослідження таких українських науковців, як Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Овчарук, О.Пометун, О. Шувалова та інших, російських науковців Є. Бондаревської, В. Введенського, І. Ісаєва, Н. Кузьміної, А. Тряпициної, А. Хуторського та ін.

Особливості формування професійної компетентності соціального педагога проаналізовано в працях В.Бочарової, В. Сидорова, І. Миговича, Г. Поповича, Є. Холостової та інших. Незважаючи на достатню актуальність теми, питання щодо вивчення компетентнісного підходу в системі фахової освіти соціальних педагогів на сьогодні залишається недостатньо вивченим.

Компетентнісний підхід до професійної освіти, спрямований на формування здатностей спеціаліста використовувати отримані знання для вирішення професійних задач. У сучасній науці спостерігаються розбіжності в термінологічних трактуваннях ключових понять компетентнісного підходу: «компетентність» і «компетенція». На міжнародному рівні поняття компетентності розуміється як: здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях [1, с. 8-9].

С. Ожегов під словом компетентний розуміє людину 1) знаючу, авторитетну в якій-небудь сфері; 2) вододіючу компетенцією, а компетенцію – як коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний;  3) коло повноважень [4, с.289]. Натомість, Н.Щукін зазначає, що «компетенція це коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний, володіє знаннями, досвідом. Компетентність – це якість особистості, що базується на компетенції [7, с.  142]». А.Хуторський розкриває компетенцію – як задану соціальну вимогу (норма) до освітньої підготовки, а особистісну компетентність – уже створену якість особистості [5]. Такою позицією дослідники чітко розмежовують зазначені терміни.

Що ж до професійної компетентності педагога, то Н. Кузьміна розглядає її як властивість особистості, що дозволяє продуктивно вирішувати навчально-виховні завдання, спрямовані на формування особистості іншої людини. Така позиція автора є базовою для розуміння професійної компетентності соціального педагога [3].

Ми приходимо до висновку, що поняття «компетентність» визначається як здатність ефективно здійснювати професійну діяльність. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, які дають змогу спеціалісту ефективно діяти або виконувати професійні функції, спрямовані на досягнення результатів у професійній галузі.

Нині науковці виділяють наступні компоненти в структурі професійної компетентності спеціаліста: ключові (відносяться до загального змісту освіти і необхідні для діяльності); базові (відображають особливості професійної діяльності); спеціальні (розкривають специфіку конкретної предметної сфери чи області професійної діяльності) [2].

Перш ніж визначати основні характеристики медіаграмотності в аспекті компетентнісного підходу, потрібно визначити її місце в процесі медіаосвіти. В цій ситуацій ми погоджуємось з думкою Б. Гершунського, який запропонував схему результатів освіти, де грамотність є основою формування інших результатів (рис.1.).

Рис.1.Результати освіти за В.Гершунським

Представлена схема дозволяє нам, якщо застосовувати її щодо медіаосвіти, представити схему медіаосвітніх результатів (рис.2.). Така ситуація дає нам чітке уявлення щодо результатів медіаосвіти та визначає медіаграмотність як основe, що стимулює формування інших результатів.

Рис.2. Результати медіаосвіти

Достатньо часто поняття «медіаграмотності» і «медіакомпетентності» вживаються як синоніми. Але варто зазначити, що поняття «медіакомпетентність» представляє діяльнісний аспект медіаграмотності, а саме здатність кваліфіковано і самостійно використовувати медіа.

У своєму дослідженні І.Чичеріна пропонує віднести медіаграмотність до ключових компетенцій, тим самим підкреслюючи її важливість для кожної професійної діяльності [6]. Ми погоджуємося з позицією дослідниці, якщо мова йде про загальну медіаграмотність. В той же час, якщо ми говоримо про медіаграмотність соціального педагога, то тут мова йде про базові компетенції, які б відображали специфіку діяльності.

Також, І.Чичеріна виділяє конкретні характеристики в контексті компетентнісного підходу, які, на нашу думку, характеризують медіаграмотність соціальних педагогів (табл. 1.)

Таблиця 1.

Характеристики медіаграмотності в контексті копметентнісного підходу

Однією із особливостей медіа грамотності, на думку В. Поттера є врахування досвіду. Дослідник підкреслює, що чим більше у особистості досвіду спілкуванням медіа тим більший потенціал до розвитку високого рівня [8, с. 18]. Слід виокремити такі види досвіду які залучені до процесу формування медіаграмотності соціальних педагогів: досвід пізнавальної сфери (знання про медіа їх функцій і вплив на суспільство); досвід творчої діяльності (створення нових медіатекстів); досвід емоційно-ціннісних відносин (індивідуальна інтерпретація медітекстів з опорою на власні цінності і переконання).

Отже, на основі вищесказаного можна зробити висновок, що медіаграмотність соціального педагога в аспекті компетентнісного підходу є однією з його базових компетенцій в структурі професійної компетенції. Розвиток медіаграмотності сприятиме підвищенню якості здійснення соціально-педагогічної роботи. Тому питання формування медіаграмотності спеціалістів залишається пріоритетним у сфері удосконалення процесу фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів.

ЛІТЕРАТУРА

1.                Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

2.                          Компетентностный подход в педагогическом образовании: коллективная монография / под ред.  В.А. Козырева, Н.Ф. Радионовой.— СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2004. –  392 с.

3.                 Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма / Н. В. Кузьмина. –  М.: Рос. акад. управления, 1993. –  73 с.

4.                Ожегов С.И. Словарь русского языка / С. И.Ожегов. – М.: Русский язык, 1989. – 924 с.

5.             Хуторской А.В. Технология проектирования ключевых и предметных компетенций /А.В. Хуторской // Интернет-журнал «Эйдос». – 2005. – 12 дек. – Режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2005/1212.htm

6.                Чичерина Н.В. Концепция формирования медиаграмотности у студентов языковых факультетов на основе иноязычных медиатекстов. дис. .. док. пед. наук. / Н.В.Чичерина.  – Санкт-Петербург, 2008. – 474 с.

7.    Щукин А.Н. Методика преподавания русского языка как иностранного / А.Н. Щукин. – М.: Высш. школа, 2003. – 334 с.

8.    Potter W.J. (2001). Media Literacy. Thousand Oaks – London: Sage Publication, 243 h.