Олена Сидоренко

(Переяслав-Хмельницький)

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДОЗ

З метою підвищення ефективності підготовки майбутніх соціальних педагогів до комунікативної діяльності в умовах ДОЗ застосовувався метод моделювання – «процес побудови і дослідження об'єктів будь-якої природи у формі, яка відображає якості, взаємозв’язок, структурні та функціональні параметри системи [1]». Основними етапами процесу моделювання є постановка задач, побудова моделі, перевірка її на вірогідність, застосування. Тобто, моделювання (з лат. – modeling) – спосіб дослідження будь-яких явищ, процесів або об’єктів шляхом побудови та аналізу їх моделей [2, с. 3].

Проаналізувавши отримані емпіричні дані розроблено авторську модель як схематичне відображення процесу перевірки ефективності запропонованих педагогічних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів до комунікативної діяльності в умовах ДОЗ. При розробці моделі враховувалися компоненти комунікативної діяльності: операційно-діяльнісний, когнітивний, мотиваційно-ціннісний та емоційний.

Будуючи модель комунікативної підготовки студентів, опиралися на досвід К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського, В.М. Галузинського, М.Б. Євтуха,   І.А. Зязюна, О.Я. Савченко, Л.П. Кондрашової, І.П. Підласого, К.А. Балтремуса, І.І. Прокоп’єва та інших науковців, які працювали над питанням упровадження оновлених підходів у процес вищої школи, основними напрямками яких є застосування в системі навчання у ВНЗ нових гнучких педагогічних технологій.

Висувалося припущення про те, що комплекс педагогічних умов, як-от: особистісно орієнтований підхід, гуманістична спрямованості особистості педагога, спеціальна підготовка студентів до комунікативної діяльності, моделювання реальних професійних умов спілкування та інтегративний підхід, підвищить ефективність такої підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.

Підготовка студентів до комунікативної діяльності включала три етапи:

- І етап: діагностика рівнів сформованості комунікативної діяльності майбутніх соціальних педагогів;

- ІІ етап: залучення студентів до пізнавальної діяльності, розширення комунікативних знань, напрацювання вмінь і навичок комунікації, активізація мотивації, формування здатності до емпатії та рефлексії;

- ІІІ етап: удосконалення здатності використовувати отримані знання й уміння в різних ситуаціях спілкування.

Результатом застосування моделі визначалася підготовленість майбутніх соціальних педагогів до комунікативної діяльності в умовах ДОЗ.

Рис. 1. Модель підготовки майбутніх соціальних педагогів до комунікативної діяльності в умовах ДОЗ.

Підготовленість до комунікативної діяльності розглядалася як інтегративне особистісне утворення, яке охоплює знання про сутність, способи здійснення і проблеми комунікативної діяльності, мотивацію на комунікацію з іншими людьми (потребу у спілкуванні), ставлення до комунікації як до особистісної цінності, комунікативну толерантність, мотивацію на досягнення успіху чи уникнення невдач у комунікації, комунікативні й організаторські здібності, уміння вступати в комунікацію, конструктивно реалізовувати комунікативні дії, уміння слухати іншого та відстоювати власну думку, комунікабельність, здатність до емпатії та рефлексії, відсутність «перешкод» у встановленні емоційних контактів, емоційно-позитивне ставлення до співрозмовника, готовність до встановлення емоційного контакту, уміння використовувати ці знання, уміння й здатності в реальних умовах ДОЗ.

Отже, теоретично обґрунтовано, що найбільш ефективним у підготовці майбутніх соціальних педагогів до комунікативної діяльності в умовах ДОЗ є поєднання у навчально-виховній діяльності трьох означених педагогічних умов, а саме: особистісно орієнтованого підходу та гуманістичної спрямованості особистості педагога, спеціальної підготовки студентів та моделювання реальних професійних умов спілкування, а також інтегративного підходу (встановлення міждисциплінарних зв'язків).

ЛІТЕРАТУРА

1.       Пилипенко А.А. Менеджмент: навч. посібник / А.А. Пилипенко, С.М. Пилипенко, В.І. Отенко. - Харківський державний економічний університет. - Х.: Видавничий Дім ІНЖЕК, 2005. – 456 с.

2.       Станжицький О.М. Основи математичного моделювання: навч. посібник / О.М. Станжицький, Є.Ю., Таран, Л.Д. Гординський. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 96 с.

2) насичення освітнього процесу економічною інформацією;

3) збагачення міжпредметної взаємодії економічних дисциплін;

4) використання розвиваючого потенціалу проектного навчання.

Забезпечення випереджувального рівня освіти студентів по відношенню до поточних проблем економічної діяльності у сфері освіти  та культури спрямована на забезпечення практико орієнтованого процесу розвитку економічної компетентності студентів ВНЗ, серед яких: підвищення рівня загальної та професійної культури фахівця; виховання соціально-моральної зрілості; зростання ролі соціальних, економічних, психолого-педагогічних знань у змісті спецдисциплін та виробничо-економічної практики;
надання економічним знанням, умінням і навичкам міждисциплінарного характеру шляхом їх інтеграції на основі соціально-економічної та педагогічної спільноти та ін.

Насичення освітнього процесу економічною інформацією. Економіка - лише одна зі сфер суспільної діяльності людини. Існують ще моральні, естетичні, релігійні, філософські цінності, політичні переконання, історичні та наукові традиції. На основі цього можна зробити висновок, що економіку слід інтерпретувати як відкриту систему, що піддається впливу інших суспільних явищ, а не тільки як автономне утворення, яке розвивається виключно на основі своїх внутрішніх законів і реалізується своїми господарськими механізмами.

Збагачення міжпредметної взаємодії економічних дисциплін сприяє створенню у виші «смислового простору», при якому дисципліни загальнонаукового циклу є методологічним підґрунтям до вивчення предметів психолого-педагогічного, спеціально-предметного циклів, які у свою чергу покликані демократизувати різні аспекти розвитку економічної компетентності студентів-культурологів і сприяють:

а) змістовній інтеграції, упорядкованості і об'єднанню окремих освітніх елементів різних галузей науки, що раніше вивчалися незалежно одна від одної; б) процесуальній, вертикальній та горизонтальній інтеграції (здійснення різнорівневої,  спадкоємної і послідовної освіти);

в) мотиваційній інтерактивності (реалізація мети економічної підготовки студентів у сукупності глобальних, локальних проблем і завдань).

Використання розвивального потенціалу проектного навчання дає можливість придбати майбутньому фахівцеві такі елементи соціально-економічного досвіду, як досвід економічної діяльності, придбання економічних знань, формування психологічної, теоретичної і практичної готовності до самостійної економічної діяльності; уміння приймати рішення в конкретних економічних ситуаціях; здатність долати конфлікти, що виникають у процесі комунікації; уміння поєднувати індивідуальну та колективну роботу, здатність бути лідером команди, брати на себе відповідальність та ін.

Важливе значення для формування економічної компетентності фахівця культурології мають не лише знання економіки, але й оперування економічними уміннями і навичками. Тож під час викладання економічних дисциплін необхідно актуалізувати розкриття теми конкретними прикладами, проблемними ситуаціями, при цьому студент бере активну участь у процесі сприйняття та засвоєння інформації, має стосовно неї власну позицію, спроможний застосувати вивчене на практиці, творчо переосмислити, співвідносити здобуті результати діяльності з перспективами майбутньої професії.

Висновки. Таким чином, майбутній фахівець культурології – це фахівець, який теоретично і практично орієнтований у питаннях загальної та прикладної культурології, соціальної психології, знайомий із сучасними культурними процесами в тих суспільствах, у середовищі яких йому доводиться працювати, практично орієнтований у механізмах і процедурах прийняття політичних рішень, у сучасному політичному житті, має розвинуте почуття смаку, гармонії, стилю, володіє іноземними мовами, здійснює управлінську діяльність у галузі освіти та культури, на основі ґрунтовних економічних знань, умінь, навичок і особистісних якостей, розвинений у плані моральної та інтелектуальної культури, конкурентоспроможний фахівець, у підготовці якого економічна складова займає особливе місце.

Перспективи подальших досліджень убачаємо в розробці системи підготовки майбутнього фахівця культурології, зокрема щодо формування його економічної компетентності у вищій школі....