УДК 378:619

Олена Пилипенко

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ І ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ВНЗ НІМЕЧЧИНИ І УКРАЇНИ

У статті порівнюється організація навчальної і виробничої практики студентів факультетів ветеринарної медицини ВНЗ Німеччини і України. Запропоновано використання накопиченого досвіду організації навчальної і виробничої практики німецьких ВНЗ у практику роботи українських ветеринарних  ВНЗ з метою підвищення ефективності навчання і конкурентоздатності фахівців ветеринарної галузі.

Ключові слова: лікар ветеринарної медицини, вища ветеринарна освіта, Німеччина, навчання, навчальний рік, семестр, навчальний план.

В статье сравнивается организация учебной и производственной практики студентов факультетов ветеринарной медицины вузов Германии и Украины. Предлагается использование накопленного опыта организации учебной и производственной практики немецких вузов в практику работы украинских ветеринарных вузов с целью повышения эффективности обучения и конкурентоспособности специалистов ветеринарной отрасли.

Ключевые слова: врач ветеринарной медицины, высшее ветеринарное образование, Германия, обучение, учебный год, семестр, учебный план.

The article compares the organization of educational and work experience students of veterinary medicine universities in Germany and Ukraine. Proposes the use of experience organizing educational and work experience of German universities in the practice of veterinary Ukrainian universities to improve the efficiency and competitiveness of education specialists veterinary industry.

Key words: doctor of veterinary medicine, veterinary higher education in Germany, teaching, academic year, semester, the curriculum.

Постановка проблеми.  Сучасні українські ветеринарні ВНЗ, які давно й активно вивчають досвід європейських університетів, а сьогодні на практиці реалізують принципи побудови гнучких високотехнологічних освітніх систем на основі застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, не ставлять за мету одночасно впровадити всі принципи Болонського процесу. Своє основне завдання вони вбачають у тому, щоб з досвіду зарубіжних колег узяти на озброєння все найкраще, підвищивши тим самим ефективність навчання, а отже, конкурентоздатність своїх випускників. Сьогодні найбільш активні ветеринарні ВНЗ України самостійно вивчають досвід зарубіжних колег і коректують свої вузівські робочі навчальні плани  відповідно до вимог сучасного ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць з професійної підготовки фахівців ветеринарної медицини як вітчизняних, так і зарубіжних учених підтверджує відсутність досліджень із цього питання. Окремі аспекти професійної підготовки вітчизняних ветеринарних лікарів були розглянуті в працях деяких вітчизняних учених, зокрема методичні аспекти організації ветеринарної освіти в Україні були розглянуті М.І. Цвіліховським, історичне становлення ветеринарної освіти в Україні описано в працях С.Рудика та М.Стегнiя. Серед німецьких учених, які у своїх працях розглядали розвиток вищої ветеринарної освіти в Німеччині, слід виділити Б.Штробель ( Barbara Susanne Strobel), П.Бук ( Petra Andrea Buck) [12], М.Фішер (Marianne Fischer).

Мета написання статті – порівняти організацію навчальної і виробничої практики студентів ветеринарної медицини ВНЗ Німеччини і України (на прикладі німецьких ветеринарних вишів і Національного університету біоресурсів і природокористування України).

Виклад основного матеріалу. Практика є невід’ємною частиною процесу під­готовки фахівця ветеринарної медицини в Німеччині. Для німецьких студентів університету ветеринарної медицини Ганновера (Німеччина) вона розподіляється таким чином (табл. 1):

Таблиця 1

Проходження вузівської ветеринарної практики в Німеччині є умовою допуску до складання державного іспиту. Поділу на навчальну і виробничу практики в Німеччині не існує. Вимоги до проведення практики студентів ветеринарної медицини в Німеччині чітко визначені  Постановою про надання безстрокового дозволу на провадження діяльності лікаря – ветеринара  Verordnung zur Approbation von Tierärztinnen und Tierärzten (TAppV) (1996) в розділі 3, § § 54, 62 і  в додатках 6-1223 [13].

Після перших двох семестрів доклінічної підготовки студенти ветеринарної медицини здають іспит («Vorphysikum») з блоку природничих наук: фізики, хімії, зоології та ботаніки. Після  складання «Vorphysikum» студенти ветеринарного факультету можуть проходити першу практику. Згідно з § 55-56 TAppV студенти повинні пройти цю практику на фермерському господарстві (напрямок «Сільське господарство, тваринництво і скотарство»). Для проходження практики студенти-стажери повинні обов’язково зареєструватися під час літнього семестру (червень) або зимового семестру (січень). Під час практики студенти закріплюють теоретичний матеріал і отримують загальне уявлення про фермерське господарство, вивчають загальну зоогігієнічну і ветеринарно-санітарну характеристику ферми, тваринницького об'єкта. Згідно з умовами для проходження практики на фермерському господарстві повинно утримуватися мінімум два види свійських тварин. Студенти-ветеринари повинні самостійно опрацювати наступні теми по тваринництву (велика рогата худоба / коні : утримання тварин, стратегії годування худоби, управління репродукцією тварин, менеджмент при розведенні худоби). Звіт по практиці (близько 20 сторінок)  перевіряється керівником практики. По закінченні практики студенти повинні обов’язково отримати свідоцтво про проходження практики для допуску до здачі держаного іспиту.

Після 4 семестру (не пізніше 9 семестру) студенти  ветеринарних ВНЗ Німеччини складають іспит із блоку дисциплін, спрямованих на вивчення органів («Physikum»): анатомії, гістології та ембріології, біохімії, фізіології, тваринництва та генетики. Цей іспит складається з письмової та усної частини, причому питання письмової частини є ідентичними на території всієї Німеччини. Згідно з § 57 TAppV після складання «Physikum» студенти ветеринарної медицини мають право проходити наступну практику при лікувальній практиці ветеринарного лікаря або у ветеринарній клініці при університеті. Ветеринарний лікар, який керує студентами на практиці, повинен працювати не менше 2 років за своїм фахом, не отримувати впродовж 2 років штрафних санкцій з боку держави, мати у своєму розпорядженні аптеку ветеринарних лікарських препаратів. Згідно з § 55- 56 TAppV після 8 семестру ( не пізніше 10 семестру) студенти повинні  пройти наступну практику в закладах гігієнічного контролю та інспекції продуктів харчування, у закладі ветеринарно-санітарної експертизи м`яса (скотобойня), у закладах державної ветеринарної служби (згідно з § 61- 62 TAppV), повторно при лікувальній практиці ветеринарного лікаря або у ветеринарній клініці при університеті, до якої входить ветеринарна практика за вибором студента 75 год. протягом 2 тижнів (не більше 350 год. за 8 тижнів). Ветеринарна практика за вибором студента може відбуватися на кафедрі (підрозділі університету) природничо-медичного напрямку, у федеральній дослідній установі природничо-медичного напрямку, у дослідницькій ветеринарній установі, у федеральному управлінні ветеринарної медицини, на племпідприємстві (станції штучного осіменіння), на підприємствах фармацевтичної галузі, на підприємствах харчової промисловості (виготовлення і перевірка продуктів тваринного походження), у державних зоопарках.

У Гіссенському університеті імені Ю.Лібіха в 9 і 10-му семестрах так званого «циклічного року» (Rotationsjahr) 25 груп студентів-ветеринарів, кожна з яких налічує близько 8 студентів, проходять практику у такій послідовності: у ветеринарному закладі для коней (4 тижні), ветеринарній клініці для маленьких тварин (8 тижнів), у ветеринарному закладі для жуйних (2 тижні), у ветеринарному закладі по акушерству (4 тижні), у ветеринарному закладі для птахів (1 тиждень), у ветеринарному закладі для свиней (1 тиждень), у ветеринарних установах з паразитології, патології, вірусології і бактеріології (по 1 тижню в кожному). Такого розподілу практики по видах тварин в Україні наразі не існує, хоча цей вид практики має суттєві переваги, так як кожний представник тваринного світу має особливу будову організму, функції, багато видів тварин хворіють тільки їм властивими хворобами.

Становлення лікаря ветеринарної медицини як фахівця продовж його навчання у ВНЗ в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (НУБіП) відбувається на таких клінічних кафедрах: паталогічної анатомії, ветсанекспертизи, внутрішніх хвороб тварин (терапії), хірургії, акушерства, епізоотології, паразитології [3]. Клінічна підготовка у ВНЗ поділяється на теоретичну та практичну. Практично-клінічна підготовка лікаря ветеринарної медицини може відбуватися  в науково-дослідних лабораторіях кафедр або на базі вишу.

Навчальна практично-клінічна підготовка в умовах господарств називається практикою. Практика є невід’ємною частиною процесу під­готовки лікаря ветеринарної медицини і проводиться на оснащених відповідним чином базах практики: навчально-дослідних закладах, підприємствах, гос­подарствах, організаціях тощо. Розрізняють такі види ветеринарної практики в НУБіП [1]: навчальна – без відриву від навчання, може бути груповою, підгруповою та під безпосереднім керівництвом викладача. Навчальна ветеринарна практика організовується в (або) на базі самих ВНЗ. Вона прово­диться під організаційно-мето­дичним керівництвом викладача ВНЗ ( викладачі, які читають лекції з даної навчальної дисципліни, є керівниками навчальної практики із цієї ж самої дисципліни); виробнича – з відривом від навчання, індивіду­альна і безпосередньо пов’язана з майбутньою про­фесійною діяльністю. Здебільшого виробничу ветеринарну практику проходить в організаціях, які не підпо­рядковані даному ВНЗ. Відповідальними за якість проходження ви­робничої практики є викладачі, які викладають основні клінічні дисципліни (паразитологію, патологічну анатомію, ветсанекспертизу, терапію, хірургію, аку­шерство, епізоотологію), а також керівник прак­тики на виробництві.

Розрізняють у НУБіП навчальну, навчально-клінічну та виробничу ветеринарні практики [3]. Мета навчальної практики – надання студентам можливості власноруч проводити обстеження під керівництвом досвідчених фахівців,  догляд та лікування тварин, що сприяє отриманню практичних умінь і навичок, поглиблює професійну орієнтацію студентів тощо. Навчальна практика триває близько місяця і, починаючи з першого курсу, організовується факультетами ветеринарної медицини з проходження, теоретичної підготовки і складання студентами іспитів та заліків літньої (рідше зимової) сесії або з проходження лише половини теоретичного курсу, наприклад, у зв’язку з сезонними виробничими процесами тощо [1].

Згідно з новим базовим навчальним планом ОКР «бакалавр» (термін навчання 4 роки) навчальна практика за весь період навчання в НУБіП триває 12 тижнів (432 год.), виробнича – 9 тижнів (324 год.) [2]. Студенти ветеринарної медицини ОКР «Бакалавр» проходять навчальну практику за 18 основними клінічними дисциплінами. Для проведення навчальних практик у ветеринарних клініках навчально-дослідних гос­подарств існують спеціально обладнані навчальні аудиторії з приміщеннями для клінічного обстеження тварин, навчальні лабораторії для дослідження біологічних субстратів. Навчальна практика з кожної навчальної дисципліни триває або півтижня (18 год., або 0,5 кредитів ECTS), або тиждень (38 год., або 1 кредит ECTS).

Під час на­вчальної практики студенти-ветеринари НУБіП України отримують вказівки щодо написан­ня курсових робіт з тієї чи іншої дис­ципліни. Студенти вибирають самостійно теми курсових робіт (академічних історій хвороб тварин). Після закінчення навчальної практики студенти пишуть і захищають ординаторську історію хвороби тварини, готують короткий звіт про виконану роботу у вигляді Інформаційного листа. На­прикінці студенти складають заліки з навчальної прак­тики з кожної дисципліни [7]. У НУБіП України виділяють навчальну, навчально-клінічну та виробничу ветеринарні практики (табл.2).           

Таблиця 2

Після 2 семестру на факультеті ветеринарної медицини НУБіП проводяться навчальні практики за такими напрямками: анатомія свійських тварин, лікарські рослини, розведення сільськогоподарських тварин. Навчальна практика з годівлі та розведення с.-г. тварин дає студентам глибокі знання з характеристики  порід тварин (їх генетичної схильності та ін.).

Після 4 семестру на факультеті ветеринарної медицини НУБіП проводяться навчальні практики за такими напрямками: годівля тварин, зоогігієна, мікробіологія, оперативна хірургія, фармакологія, акушерство, клінічна діагностика. Під час проходження практики з хірургії студенти закріплюють теоретичні знання з хірургії (види швів, методи накладання швів, підготовка операційного поля, методи стерилізації інструментів ), учаться фіксувати тварин, вивчають правила безпеки при поводженні з тваринами. Навчальну практику з мікробіології студенти проходять на кафедрі вірусології та мікробіології. Під час практики студенти знайомляться зі структурою лабораторії, штатами, режимом роботи, обсягом виконуваних аналізів, реєстраційними документами. Студенти беруть участь у роботі по підготовці посуду, поживних середовищ, матеріалів, приладів, вивчають правила відбору  зразків патологічного матеріалу, крові та пересилання їх для лабораторного дослідження, беруть участь у дослідах по виділенню живих культур мікроорганізмів, вивчають культурні і біохімічні властивості, ідентифікацію деяких патогенних бактерій. Проходження навчальної практики по зоогігієні служить отриманню студентами знань і навичок у тваринництві, з'ясуванню особливого значення зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних заходів у роботі ветеринарного лікаря. Навчальна практика з клінічної діагностики проводиться з метою закріплення отриманих навичок роботи з тваринами в клініці і на виробництві. Основне завдання цієї практики - засвоїти план, схему і методи клінічного дослідження тварин, способи і прийоми поводження з ними. Для закріплення отриманих знань з клінічної діагностики внутрішніх незаразних хвороб студенти відпрацьовують методи фіксації та приборкання тварин, застосовують методи клінічного дослідження, вивчають документацію, яка складається при диспансеризації тварин, проводять клінічні дослідження тварин з використанням діагностичної апаратури (електрокардіографа, рентгенівських апаратів, флюорографа), відпрацьовують техніку введення магнітних зондів (є клініка ветеринарна для студентів).

Після 6 семестру на факультеті ветеринарної медицини НУБіП проводяться навчальні практики за такими напрямками: акушерство, спеціальна хірургія, внутрішні хвороби тварин, ветеринарна санітарна експертиза, патологічна анатомія, паразитологія, епізоотологія. За період проходження практики по внутрішнім хворобам тварин студентами проводиться діагностика хворих тварин, призначається лікування. Під час проходження практики  по епізоотології студенти беруть участь у проведенні профілактичних щеплень тварин проти ряду інфекційних захворювань. Під час проходження практики з паразитології студенти закріплюють отримані знання при проведенні лабораторних досліджень основних паразитарних захворювань (гельмінтозів, арахноентомозів тощо). Під час практики з патологічної  анатомії проводяться патологоанатомічні розтини тварин для встановлення діагнозу. Під час практики по епізоотології відбувається виїзд на навчально-дослідні господарства університету (Ворзель, Снітинка, Митниця), де проходять епізоотологічні дослідження тварин (щеплення та ін.).

Виробнича практика організовується, як правило, поетапно. Вона триває 9 тижнів і розподіляється таким чином: практика за вибором студента – 4 тижні, практика на навчально-дослідних господарствах університету (Ворзель, Снітинка, Митниця) – 4 тижні, захист виробничої практики і курсових робіт –1 тиждень. Практика за вибором студента може відбуватися в приватній ветеринарній клініці, лабора­торіях  ветеринарно-санітарної експертизи ринків, районних або обласних лабораторіях ве­теринарної медицини та ін.). У районних або обласних лабораторіях ве­теринарної медицини студенти знайомляться із завдання­ми і структурою підрозділів (відділів), беруть участь у проведенні аналізів біологічних субстратів. У лабора­торіях ветеринарно-санітарної експертизи ринків майбутні фахівці ветеринарної справи знайомляться із структурою і завданнями лабо­раторії, проводять  експертизу про­дуктів (м’яса, молока, меду, овочів тощо). Вибір баз виробничої практики, де студенти можуть, наприклад, працювати з такими приладами, яких немає в університеті, дає можли­вість спеціалізуватися. Метою виробничої практики, що проводиться на останньому курсі навчання, є «набуття й удосконален­ня професійної майстерності, залучення студентів до суспільно-корисної праці безпосередньо у виробни­чих колективах [4, с. 7]». Під час виробничої практи­ки студенти виконують експериментальний етап ди­пломної роботи. Звітними документами є щоденник з кожної клінічної дисципліни, підписаний керівником практики на виробництві, та звіт про практику, складе­ний на основі щоденника.

Висновки. Загальна кількість годин, відведених на практику в німецькому ВНЗ більша, ніж в українському. Бажано збільшити загальну кількість годин, відведених на практику, перерозподілити навчальні години дея­ких дисциплін, виділених на теоретичну підготовку ба­калаврів, на користь практичної клінічної підготовки. Практичну клінічну підготовку потрібно розпочинати якомога раніше. Магістерська підготов­ка повинна бути тільки практично-клінічною,  осно­вну роль повинна відігравати саме практична підготовка магістрів. На жаль, українські ВНЗ ветеринарної медицини мають слаб­о розвинену матеріально-технічну базу порівняно з німецькими вузами, де створені всі достатні умо­ви для проведення практичних і лабораторних занять; навчальна ветеринарна практика в українських ВНЗ здебільшого організовується після засвоєння теоретичного курсу. Треба звернути увагу на інші форми організації практичної підготовки фахівців ветеринарної медицини без відриву від навчання протягом навчального року чи семестру: так звані, «клінічні дні», обов’язкові чергування у ветеринарних закладах тощо....