Олена Ткач
(Переяслав-Хмельницький)
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОБУТУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ
ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Більшість сучасних
досліджень, що присвячені проблемі формування певних поведінкових ознак в
діяльності учня загальноосвітньої школи, висувають положення про необхідність
взаємозв’язку особливостей поведінки дитини з особливими зусиллями педагогів з
розвитку додаткових якостей, які потребують специфічного цілеспрямованого
впливу під час навчально-виховного процесу. Координатором дій вчителів повинен
стати вчитель-вихователь, куратор, керівник дитячого колективу. Саме його роль
як організатора роботи вчителів з реалізації творчого потенціалу вихованця,
розвитку його рис займає особливе місце в майбутньому школи.
Тому розробка проблеми
формування культури учнів в системі виховної роботи загальноосвітнього
навчального закладу постає як один з актуальних і пріоритетних напрямків
сучасних психолого-педагогічних досліджень.
Системність у більшості
узагальнених визначень представлена як послідовність і взаємозалежність усіх
компонентів виховання. В. Афанасьєв вважає, що поза системним підходом об’єкт,
процес, явище розпадаються на серію моментів, епізодів, абсолютно мінливих чи
незмінних, не пов’язаних єдиною логікою, спільною спрямованістю [1]. Під цілісною
системою ми будемо розуміти таку сукупність закономірно побудованих, динамічно
пов’язаних компонентів, взаємодія яких
породжує нову (системну) якість. Система активно функціонує, якщо: знайдено
достатньо необхідних компонентів, кожний з яких повністю виконує свою функцію;
забезпечено цілісність, взаємозв’язок, взаємодію компонентів, які займають у
системі певне, властиве їм місце; якщо система цілеспрямована, її діяльність
підлягає єдиним цілям і завданням; якщо вона активно включена в середовище і взаємодіє
з ним, досить керована, тобто її діяльність постійно вивчається, коригується,
спрямовується.
Проблема системного
підходу до виховання розроблялася багатьма вченими і практиками. Історія
вітчизняної педагогіки збагачена оригінальними системами виховання,
розробленими А. Макаренком, В. Сухомлинським, С. Шацьким,
багатьма іншими педагогами-практиками. Безсистемності, однобічності,
примітивізму в розумінні суті виховної роботи протистояв системний підхід
А. Макаренка. Концепцію системного підходу до виховання А. Макаренко
характеризує так: «Справжня суть виховної роботи полягає зовсім не у ваших
розмовах з дитиною, не в безпосередньому вашому впливі на дитину, а в
організації життя дитини» [2, с.343].
А. Макаренко запропонував таку систему виховання і організації життя колективу,
яка б забезпечувала в єдності гуманізм,
цілісність, порядок, самоврядування і педагогічне керівництво.
Виходячи з цього, ми
вважаємо що пошук шляхів більш ефективного формування культури особистості учня
повинен вестись на основі ідеї системного підходу до організації виховної
роботи загальноосвітнього навчального закладу.
Розглядаючи системність
як одну з загальних закономірностей природи, суспільства і людського мислення
М. Красовицький в своїх роботах пропонує погляд на педагогічний процес як
соціальну систему. Автор визначає виховну систему школи (класу) як спосіб
(уклад) життя учнівського колективу, всі сторони (компоненти) якого підлягають
певним цілям і забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого
результату - певних меж розвитку і моральних якостей особистості.
Ми виходимо з того, що основною ознакою
наявності системи виховної роботи, зокрема системи естетичного виховання,
виступає алгоритм поєднання наступних елементів: загальні цілі і завдання
виховання – принципи – особистість (рівень вихованості, потреби. інтереси)
– конкретизовані цілі і завдання
виховної роботи в даній школі.
Аналіз
психолого-педагогічної літератури дозволив нам дійти висновку, що під час
здійснення системного підходу до формування культури побуту учня в системі
естетичного виховання необхідно: вивчити внутрішню структуру цього процесу,
окремі його елементи і зв’язки між ними, характер взаємодії; виявити внутрішні
протиріччя, які притаманні означеному процесу, і які визначають його розвиток;
скласти його інтеграційні характеристики; здійснити аналіз зовнішніх зв’язків
цього процесу з оточуючим середовищем, його компонентами; розглянути їх на тлі
більш широких систем, в які даний процес входить як елемент; дослідити
особливості зародження означеного процесу як системи, сучасний її стан,
тенденції до зміни.
Процес естетичного
виховання в умовах загальноосвітнього навчального закладу знаходиться в тісному
взаємозв’язку з всіма напрямками виховної діяльності, але передусім з
розумовим, моральним, трудовим та фізичним вихованням. Важко уявити процес
засвоєння знань без бачення краси у змісті навчального матеріалу всіх предметів
та процесі добування знань; моральне виховання – без бачення і оцінки краси
вчинків, поведінки інших учнів та своїх власних; трудове виховання – без
пізнання прекрасного в процесі, змісті та меті праці; фізичне виховання – без
уяви про досконалість людського тіла, його здоров’я.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Афанасьєв В.Г. Системность и общество / В.Г.
Афанасьєв. – М. : Политиздат,
1980. - 368с.
2.
Макаренко А.С. Сочинения в 7-ми т. / А.С.
Макаренко. - М. : Изд-во
АПН РСФСР,1960. - Т.7. – 381 с.
3.
Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на
Украине в ХУІ-ХУІІІ вв. / Б.Н. Митюров. - К. : Рад.
школа, 1968. – 216 с.
4.
Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно
розвиненої особистості / Вибр. тв.: В 3-х т./ В.О. Сухомлинський. - К. : Рад.школа,
1970. - Т.1-С.73.
|