Валентина Шавровська
(Черкаси)
ЗАНУРЕННЯ ЯК МЕТОД
РОЗВИТКУ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ДОШКІЛЬНИКА
Результати
експериментальної роботи педагогів з питань формування здорового способу життя
в Черкаській області в дошкільних навчальних закладах дозволяють стверджувати
наступне.
1.
Дошкільники
володіють певним обсягом стихійних знань з питань збереження здоров’я,
намагаються дошукатися істини, зрозуміти суть того чи іншого, явища, здатні
засвоїти певні навички самодослідження.
2.
Відомості
про анатомічну будову органів і систем людського організму варто подавати
обмежено, щоб не перевантажувати дітей. Закріпити лише ті знання, які доступні
сприйманню дошкільника і допомагають йому дійти необхідних життєвих висновків
щодо потреби виконання культурно-гігієнічних навичок, визначених програмою.
3.
Добірка
повідомлень з питань формування здорового способу життя повинна спиратися на
науково обґрунтовані положення програми для дошкільників, виходячи з тих вимог,
які постають перед дитиною. Бажано уникати прийомів порівняння людського
організму з діями машин, техніки. Вразлива дитяча уява може легко перенести
властивості неживої техніки на людину і створити образ механічної довершеності
людського організму, в якому при потребі можна замінити пошкоджений чи хворий
орган, як деталі в машині. А це може призвести до самознищення власного
здоров'я, необережного поводження з ставлення до власного тіла.
4.
Досвід
засвідчує, що не доцільно дітям повідомляти знання про організм людини в
ігровій формі, використовуючи для цього казкових героїв. Особливо старші
дошкільники чітко відрізняють казку та гру від реального життя. Казкова чи
ігрова форми можуть зашкодити серйозному ставленню дітей до
анатомо-фізіологічних знань, відповідної поведінки щодо самозбереження.
5.
У
дошкільному закладі немає потреби проводити спеціальні заняття з питань
формування здорового способу життя, щоб не перевантажувати малят, не
скорочувати час для самостійної рухової та художньої діяльності.
Пам'ятаючи, що в кожен
розділ програми можна вкласти значний потенціал про можливості та обмеження
людського організму. Практика свідчить, що певна частина вихователів
невиправдано завищує обсяг знань про організм людини, охоче використовують таблиці з анатомії та
фізіології людини, які розсіюють увагу дітей своїм яскравим розфарбуванням, та
незрозумілими позначками. Виникнення зазначених труднощів може бути
попередження при використання методу занурення, який реалізований у
розвивальних орієнтирах.
В основі створення
розвивальних орієнтирів покладено ідею М. П. Щетиніна – занурення. За
твердженням автора, слово стало ідеєю. Частково обґрунтування підказала
психологія. Занурення тісно пов’язано із процесом мислення і означає прояснення
внутрішньої структури об’єкта (явища), фіксування зовнішніх та внутрішніх
зв’язків, прогнозування можливих змін відповідно до рівня розвитку індивіда.
Наприклад, вчитель змушений на рівні структурування курсу будь-якої дисципліни,
ґрунтуючись на процесі занурення, аналізувати його зміст, виділяти знання, які
необхідно запам’ятати. Поряд з цим педагогові необхідно творчо осмислити,
виділити для самого себе домінанту творчого завдання при вивченні дисципліни.
Без цього неможливо учити дитину мислити, побуджувати її до пошуку
закономірностей, включати нову інформацію в раніше засвоєну задля того, щоб
ясніше та конкретніше уявляти цілісну картину всього, на чому будується кожний
навчальний предмет, має своє місце і виконує свою функцію. Тобто, занурення –
це спосіб пізнання.
Ми адаптували ідею
занурення для роботи з дітьми дошкільного віку і дещо доповнили її. Показником
загального рівня розвитку (окремих здібностей) є широта, кількість та глибина
різнобічних інтересів дитини. При організації взаємодії з дошкільником
необхідно формувати цілісне уявлення про світ. Для реалізації зазначеного
завдання доцільно цілий день присвятити розгляду однієї теми з різних точок
зору, що реалізує ідею занурення. Поряд з цим не створює нагромадження різних
знань, сприяє кращому засвоєнню інформації про той чи інший об’єкт світу.
Реалізація ідеї занурення дозволяє дитині зосередитися на різноманітних
характеристиках предмету пізнання і розкрити власні інтереси та здібності.
Розвивальні орієнтири
сформовані за напрямками: природа, речі і предмети, люди та сфери їх
життєдіяльності. Теми орієнтирів розкривають зміст програми розвитку дитини
дошкільного віку. Застосування методу занурення забезпечує можливість:
ü
розширити
умови для педагога щодо залучення кожного вихованця групи, незалежно від віку,
до активної участі в освітньому процесі, що робить його повноцінним членом
колективу, сприяє оволодінню компетентностями дітьми усіх вікових підгруп;
ü
тримати в
полі зору усіх учасників освітнього процесу, забезпечити атмосферу
психологічного комфорту кожного вихованця;
ü
прискорювати
і пом'якшувати адаптацію особистості до природного та суспільного довкілля;
ü
забезпечувати
формування та збереження психічного, фізичного, соціального та духовного
здоров'я;
ü
формувати
емоційно насичені контакти з оточенням та між вихованцями різного віку,
гуманізувати стосунки між підгрупами дітей, створити умови для ефективної
групової взаємодії;
ü
залучати
дітей до створення соціокультурного простору, вчити дитину усвідомлювати
взаємозалежність особистої поведінки з природним та суспільним середовищем;
ü
сприяти
здійсненню зворотного зв'язку, виявленню дитячих досягнень через участь у
конкурсах, змаганнях, виставках, художніх виступах;
ü
вправляти
вихованців у вмінні вмотивовувати важливість, необхідність, правомірність
власних дій, знаходити компромісне рішення питань, мирно розв'язувати
конфлікти.
Розглянемо детальніше
зміст розвивальних орієнтирів. Розвивальний орієнтир має такі складові: мета,
мотиваційна готовність дитини до засвоєння матеріалу, пізнавальна цінність,
ознайомлення із соціокультурним простором та практична складова:
пошуково-дослідницька, мовленнєва, художньо-естетична, аналітична діяльність,
соціально-моральний, емоційно-ціннісний розвиток, окремі питання техніки
безпеки.
Зосередимось на
актуальних складових розвивальних орієнтирів.
Мотиваційна складова спрямована на формування у дітей потреб, інтересів,
вмотивування поведінки, її планування та реалізацію згідно з соціальними
запитами і очікуваннями. Основний засіб – запитання педагога і коментарі дітей,
які таким чином підводяться до власного вмотивування поведінки, розуміння
значимості власної діяльності для самої себе. При затрудненні підвести дітей до висновку, ні в якому разі
педагогу не слід давати відповідь самому.
Пізнавальна складова передбачає
висвітлення основних понять, відомостей освітнього плану, які з допомогою
питань, коментарів педагога та дітей мають бути поєднані, уточнені та
узагальнені шляхом розвитку пізнавальної активності, оволодіння елементарними
мислительними операціями, початковими формами дослідництва, експериментування,
винахідництва, усвідомлення існування свого внутрішнього світу, виявлення
інтересу до нього, встановлення причинно-наслідкових та смислових зв'язків між
подіями.
Практична складова містить
пошуково-дослідницьку, мовленнєву, художньо-естетичну, аналітичну діяльність,
соціально-моральний, емоційно-ціннісний розвиток, техніку безпеки.
Вищезазначене має забезпечити широкий спектр діяльності дитини для оволодіння
нею практичними вміннями і навичками з досліджуваної теми, які знадобляться у
житті. Практичний компонент передбачає конкретні дії дітей по самовизначенню,
самопізнанню, наприклад, з метою визначення важливості того чи іншого органу
людини, виявлення їх в своєму організмі, навчання способам обслуговування
власного тіла, елементарним культурно-гігієнічним навичкам, прийомам
загартування та ін.
Емоційна складова спрямована на
створення творчого життєрадісного настрою і потягу до активної конструктивної
діяльності.
На тлі нудьги,
відсутності нового і практичних дій кожного вихованця – учасника освітнього
процесу, зусилля педагога приречені на невдачу, даремну втрату часу, власної та
дитячої енергії, зниження інтересу до знань. Застосування методу занурення,
організація процесу за розвивальними орієнтирами, "тематичними днями"
стверджує більш ефективний процес оволодіння вихованцями компетентностями. Протягом дня педагог на власний
розсуд, за своїм баченням, потребою і бажанням та в залежності від
матеріально-технічного забезпечення розташовує і реалізує складові блока по
етапах режиму.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Базова
програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред. та упорядник
О.Л.Кононко. – 2-ге вид., випр. – К. : Світич, 2008. – 430 с.
2.
Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні:
науково-методичний посібник / Наук.
ред. О.Л.Кононко. – К. : Дошкільне
виховання, 2003. – 243 с.
3.
Кононко О.
Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). – К. :
Освіта, 1998. – 255 с.
4.
Програма
розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» // Палітра. – 2010.
– №6. – С.4-25.
| 
