Кулик Ніна - ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П. - Каталог файлів - ІІ Міжнародної науково-практичної
Середа, 07.12.2016, 15:25
ІІ Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ [38]
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ
ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П. [43]
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В НЕПЕРЕРВНІЙ ОСВІТІ [17]
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ [18]
ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ [47]
УПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОМПЕТЕНЦІЙ ЯК ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНИХ ФАХІВЦІВ [27]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
 Каталог файлів
Головна » Файли » ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П.

Кулик Ніна
[ Викачати з сервера (38.5Kb) ] 11.02.2013, 13:43

 

Ніна Кулик

(Переяслав-Хмельницький)

 

СПІЛКУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

Спілкування – невід’ємна сфера життєдіяльності людини. Саме в суспільстві, у постійній взаємодії з іншими людина живе, розвивається, формується як особистість.

Як правило, спілкування відбувається в середовищі певного соціального загалу: групи, колективу, суспільства в цілому, виникає воно у зв’язку з певними індивідуальними та соціальними потребами.

Реальність і необхідність спілкування визначена спільною життєдіяльністю людей. Щоб жити, люди вимушені взаємодіяти. Саме у процесі спілкування і тільки через спілкування може проявитися сутність людини.

Проблема спілкування досліджувалася багатьма вченими: О. Бодальовим, Л. Буєвою, Л. Виготським, О. Киричуком, О. Леонтьєвим, Б. Ломовим, В. Соковніним та ін., які розглядали спілкування як особливий вид взаємодії індивідів, їхнього міжособистісного спілкування.

Учені-психологи, філософи Б. Ананьєв, М. Каган, О. Леонтьєв, П. Якобсон підкреслюють, що спілкування необхідно розуміти, як вид діяльності, якій притаманна своя структура й атрибути, і як комунікативну діяльність, що реалізується людиною в різноманітних формах.

Характеризуючи структуру спілкування, слід назвати три взаємопов’язані його компоненти: комунікативний, інтерактивний, перцептивний, що визначаються як функції і реалізують спілкування в сумісній життєдіяльності людей [1, с.97-98]. Комунікативна функція спілкування, або комунікація, – це обмін інформацією між індивідами. Інтерактивна функція полягає в організації взаємодії між людьми, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а також і діями. Перцептивна функція спілкування означає сприйняття партнерами один одного у процесі спілкування та установлення на цій основі взаєморозуміння. У реальній дійсності кожна з цих сторін одна не існує ізольовано, вони діалектично взаємопов’язані.

Спілкування має діалектичний взаємозв’язок і з такими категоріями як відношення, взаємовплив, взаєморозуміння, контакт тощо. Розглянемо їх детальніше.

Аналіз психолого-педагогічних праць доводить, що одні вчені діяльність і спілкування розглядають не як паралельно існуючі та взаємопов’язані процеси, а як дві сторони соціального буття людини, способу її життя, другі – розуміють спілкування як елемент будь-якої діяльності, треті – визначають спілкування як особливий вид діяльності, зокрема називають комунікативну діяльність.

У педагогічній теорії глибоко і всебічно розкрита роль спілкування у вихованні і розвитку особистості дитини. Проведений аналіз досліджень дає можливість стверджувати, що формування, розвиток і виховання особистості неможливе поза спілкуванням. Більше того, спілкування значною мірою впливає на дитину, оскільки формування її особистості, необхідних соціальних якостей відбувається тільки у процесі різноманітної діяльності в оточуючому її світі речей, явищ, людей і людських відносин [3, с.29].

Як зазначає В.Грехнєв, спілкування виступає найважливішим фактором формування особистості людини, засобом виховання, бо виховувати – це не тільки впливати на уявлення і поняття дитини, формувати переконання, але й «...забезпечувати практичну регуляцію її поведінки, відносин з іншими людьми». Спілкування сприяє розширенню світогляду людей, розвитку інтелекту, умінь для успішної діяльності, воно створює умови для розвитку цілеспрямованих почуттів і волі, оцінок, орієнтацій – всього того, що характеризує стійку потребу не просто жити, існувати серед людей, а втілювати у своїй повсякденній діяльності життєву позицію активного учасника суспільних перетворень [4, с.11]».

Спілкуючись з дорослими й однолітками, дитина отримує різноманітну інформацію, обмінюється нею з іншими, відчуває їхній вплив, сама впливає на них, вступає з ними у взаємодію. У процесі спілкування дитина набуває життєвого досвіду, засвоює суспільні цінності і норми.

Якщо під час спілкування з дорослими дитина вчиться говорити і діяти правильно, слухати і розуміти інших, то в спілкуванні з однолітками – самовиражатися, вступати в різноманітні стосунки. Саме в такому спілкуванні відбувається найбільш природний і невимушений розвиток взаємовідносин, їх вияв і реалізація. Спілкування з ровесниками емоційніше насичене, воно нестандартне, вільне, ініціативне, оскільки дитині важливіше висловитися самій, ніж вислуховувати іншого. Спілкування з однолітками багатше та різноманітніше, ніж з дорослими, бо включає управління діями партнера, їхній контроль, показ своїх зразків, порівняння з собою тощо.

Ученими доведено, що у процесі педагогічно цілеспрямованої взаємодії відбувається перебудова психіки школярів, між ними утворюється достатньо складна система зв’язків. У її основі лежить розподіл ролей у реалізації пізнавальної діяльності, бо організація спілкування в навчанні дає можливість кожному учневі випробувати себе в різноманітних якостях. Урегульовані інформаційні потоки зміцнюють систему зв’язків, що складається, приводячи до взаємозбагачення школярів [2].

 

ЛІТЕРАТУРА

1.                     Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания /Б.Г. Ананьев. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1968. – 188 с.

2.                     Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. - М. : Изд-во МГУ, 1980.– 416 с.

3.                     Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности / Л.П. Буева. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1968. – 268 с.

4.                     Грехнев В.С. Культура педагогического общения.: Кн.для учителя / В.С. Грехнев. - М. : Просвещение, 1990. 142 с.

5.                     Леонтьев А.А. Педагогическое общение / А.А. Леонтьев. - М.: Знание, 1979.  47 с.

 

Категорія: ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П. | Додав: jww1
Переглядів: 116 | Завантажень: 21 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Пошук
Друзі сайту
Конструктор сайтів - uCoz