Тетяна Ґерлянд
(Киїів)
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІЙ ОСВІТІ
НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ
Соціально-економічні
зміни в Україні призвели до необхідності модернізації багатьох її соціальних
інститутів, і, в першу чергу, професійно-технічної освіти, яка безпосередньо
пов’язана з економічними процесами через підготовку конкурентноздатних фахівців
на сучасному ринку праці. Система цієї освіти, яка існує сьогодні, склалася в
епоху нового часу і заснована на передачі змістовних знань загальноосвітньої та
професійної підготовки.
У цій логіці
кваліфікація майбутнього кваліфікованого робітника виступає як результат цієї
підготовки. З іншого боку, роботодавцям потрібна не лише кваліфікація, яка, на
їх думку, пов’язана з роздробленням виробничих функцій на низку завдань та
видів професійної діяльності, а компетентність як поєднання навичок, властивих
кожному індивіду, в яких поєднуються кваліфікація з соціальною поведінкою,
здатністю працювати в групі, ініціативністю, вмінням приймати самостійні
рішення у нестандартних ситуаціях і відповідати за їх наслідки.
Очевидно, що в світлі
сучасних вимог до випускника професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ),
які складаються під впливом існуючої ситуації на ринку праці і таких процесів,
як прискорення темпів розвитку суспільства і повсякденної інформатизації
оточуючого середовища, провідним виступає навчання на засадах компетентнісного
підходу. Освіта, орієнтована тільки на отримання знань, означає сьогодні
орієнтацію на минуле. У мінливому світі система професійно-технічної освіти
повинна формувати такі нові якості випускника як ініціативність,
інноваційність, мобільність, гнучкість, динамізм, конструктивність та ін.
Майбутній професіонал повинен володіти прагненням до самоосвіти протягом усього
життя, новими технологіями і розуміти можливості їх використання, уміти
приймати самостійні рішення, адаптуватися в соціальній і майбутній професійної
сфері, розв'язувати існуючі проблеми і працювати в команді, бути готовим до
перевантажень, стресових ситуацій і уміти швидко з них виходити.
На методологічному рівні пошук суті компетентності
передбачає, передусім, виявлення
істотних ознак цих явищ з позицій системного,
цілісного, особистісного та діяльнісного підходів. Компентності трактують як
кваліфікаційну характеристику індивіда,
на момент його
включення у певну діяльність; коло питань, в яких людина добре обізнана, має
пізнання і досвід; загальну здатність, засновану
на знаннях, досвіді,
цінностях, схильностях, що набуті
завдяки навчанню; сукупність взаємопов'язаних
якостей особистості (знань, умінь, навичок), необхідних для якісної
продуктивної професійної діяльності; сукупність
взаємопов’язаних смислових орієнтацій,
знань, умінь, навичок і досвіду діяльності
учня, необхідних для
того, щоб здійснювати
особистісно та соціально
значиму продуктивну діяльність; здатність
реалізації знань і умінь в конкретній ситуації [1, c. 34–35].
Компетентнісний
підхід у
навчальному процесу ПТНЗ розкриває цілісний характер освітнього процесу в цьому навчальному закладі, який
забезпечується взаємозв’язком дисциплін
загальноосвітнього, загальнопрофесійного
і спеціального циклів,
заснованих на наступних
положеннях: зміст освіти розглядається
як засіб розвитку особистості, а не як самоціль; освітній процес спрямований на оволодіння
узагальненими знаннями, уміннями і
навичками та способами
мислення; інтеграція дисциплін різних циклів; варіативність і диференціація
навчання; використання позитивної
стимуляції пізнавальної діяльності.
Як було вищевикладено,
основна ідея компетентнісного підходу полягає в наданні можливості навчатися
максимально широким можливостям. На мою думку, використовувати такий підхід у
викладанні загальноосвітніх дисциплін у
професійно-технічній освіті необхідно, щоб не було розриву між теорією і
практикою. При організації навчального процесу в ПТНЗ необхідно забезпечувати
інтеграцію теорії і практики. Це означає формування вмінь навчатися в межах
різноманітних ситуацій. Принципами методики такого навчання є: навчальний
процес повинен бути орієнтований на досягнення
певних завдань, які є результатом навчання. Учні повинні свідомо взяти
на себе відповідальність за власне навчання, що досягається створенням такого
середовища навчального закладу, яке формує цю відповідальність; учням повинна
бути надана можливість вчитися пошуку, обробки та використання отриманої
навчальної інформації (тобто, необхідно відмовитися від практики трансляції
знань); можливість розвивати загальноосвітню компетентність, тобто нести
відповідальність за власне навчання; індивідуалізація навчання [2, c. 42].
Компетентнісний
підхід, будучи
орієнтованим, насамперед, на нове бачення цілей та
оцінку результатів професійно-технічної освіти, висуває свої
вимоги і до інших компонентів
освітнього процесу – змісту, педагогічних технологій, засобів контролю і оцінки.
Головне – це проектування
і реалізація технологій навчання, які створювали ситуації
включення учнів у
різні види діяльності (спілкування, вирішення проблем, дискусії, диспути, виконання проектів).
ЛIТЕРАТУРА
1. Онопрієнко О. В.
Концептуальні засади компетентнісного підходу в сучасній освіті / О.В.
Онопрієнко // Шлях освіти. – 2007. – №4.
– С. 32–37.
2. Шишов С. Е.
Компетентностный подход к образованию как необходимость / С.Е. Шишов, И.И.
Агапов // Мир образования – образование в мире. – 2005. – №4. – С. 41–43.
| 
