Тетяна Форостюк,
Тетяна
Стеценко
(Переяслав
– Хмельницький)
РОЗВИТОК
ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ШКОЛЯРІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Важливим стимулом
пізнавальної активності суб’єкта є пізнавальний інтерес, який виступає у
вигляді цілеспрямованої пізнавальної діяльності особистості. Інтерес можна
назвати провідною спонукою діяльності людини [1]. Учення про інтерес посідало
значне місце в багатьох наукових працях. Як складне й значиме для особистості
утворення воно має багато різноманітних трактувань. Наприклад, Щукіна Г. І.
вважає пізнавальний інтерес інструментом пожвавлення навчального процесу [3, с. 21]. Пізнавальний інтерес
є сплавом важливих для розвитку особистості психічних процесів, основним
елементом яких є вольове зусилля (Ушинський К. Д., Ананьєв Б. Г.). Отже, на
думку вчених, пізнавальні здібності виступають вибірковою спрямованістю
особистості до області пізнання, її предметної сторони й самого процесу
оволодіння знаннями. Пізнавальний інтерес – не будь – який інтерес до об’єкта
пізнання, це інтерес, пов’язаний з ядром пізнавальної діяльності.
Звісно, не всяка інформація
може зацікавити, а насамперед та, у якій є елемент новизни. Саме вона
закономірно викликає орієнтовно – дослідницьку діяльність учнів. У процесі
розумового розвитку дитину захоплює та стає об’єктом інтересу те, що вже
доступно для неї, але не стало ще звичним, добре відомим.
Для формування інтересу учнів
до навчання важливе значення має форма викладу матеріалу вчителем. Так, уроки,
у процесі яких говорить педагог, а учні пасивно слухають, не сприяють
виробленню в школярів глибокого й стійкого інтересу до знань. А уроки, під час
яких забезпечуються широкі можливості для вияву активності й самостійності
учнів, великою мірою стимулюють розвиток пізнавальних інтересів.
Виділяють наступні умови, за
яких виникає та розвивається інтерес до навчання:
1.Організація такого навчання, де б учень залучався в процес самостійного
пошуку й «відкриття» нових знань, діяв активно, вирішував питання проблемного
характеру.
2. Урізноманітнювати навчальний процес. Сюди входить урізноманітнення
способів дії, інформації, видів роботи.
3. Мотивувати важливість вивчення предмета, певної теми.
4. Пов’язувати вивчення нового матеріалу з раніше вивченим.
5. Ні надто легкий, ні надто важкий матеріал не викликає зацікавленість.
Навчання має бути складним, але посильним.
6. Частіше перевіряти й оцінювати роботу учнів.
7. Яскравість, емоційність матеріалу, мови самого вчителя [2, с. 117].
Істотну роль у розвитку в
школяра інтересу до діяльності відіграють форми її організації – як
індивідуальні, так і колективні. Особливе значення має колективна форма, коли
кожний учень почуває себе частинкою колективу, розглядає свою діяльність, свої
здобутки чи невдачі на загальному фоні успіхів усього класу. Усвідомлення своїх
досягнень на фоні здобутків колективу спонукає учня до активного навчання,
стимулює ініціативу, прагнення досліджувати, аналізувати. До того ж школяр
стверджується саме в колективі. Досвід показує, чим вища активність учня в
такій роботі, тим більший інтерес виявляє він до навчання. Таким чином, інтерес
є внутрішньою силою розвитку дитини.
Учені відмічають, що на
інтерес учнів до предмета впливає сформованість умінь, високий рівень
усвідомлення матеріалу. До факторів, що суттєво впливають на ефективність
навчання, належить регулярність отримуваної вчителем інформації, що
характеризує стан засвоєння знань. Лише на основі такої інформації можна
повноцінно керувати пізнавальною діяльністю, своєчасно вносити необхідні
корективи.
Визначаючи інтерес як
головний фактор, психологи вважають, що завдання педагога полягає в такій
організації навчання, яка б перевела навчання в самонавчання, збудила всі
внутрішні сили, необхідні для подолання труднощів. Інтерес є основним
пізнавальним мотивом. Це особливо цінний мотив. Без нього ніякі наполягання та
старання вчителя знань не дадуть. Як відмічають учені, інтерес позитивно
впливає на всі психічні процеси й функції: сприймання, увагу, мислення,
пам’ять, волю. До того ж виступає як засіб навчання, і як мотив, і як риса
особистості школяра. На жаль, учитель не завжди формує пізнавальний інтерес
учнів як мотив діяльності, частіше використовує його як засіб навчання.
Інтереси виступають спонукальною силою навчального процесу . Основою формування
інтересу є певна потреба, яка актуалізується в процесі предметної діяльності. І
саме в процесі виконання цієї діяльності відбувається формування та закріплення
певного інтересу.
ЛІТЕРАТУРА
1.Демин М. В. Проблемы теории личности / Демин М. В. – М.: Изд – во Моск.
ун – та, 1977. – 240 с.
2. Основы пед. мастерства / Зязюн И. А.− К.: Вища шк., 1987.− 207 с.
3.Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательных
интересов учащихся / Щукина Г. И. – М. : Педагогика, 1988.− 208 с.
| 
