Марія Євтушенко
(Переяслав-Хмельцький)
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Психологічна
готовність - це виявлення суті властивостей і стану
особистості Готовність - це не тільки властивість чи ознака окремої
особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її
професійної здібності. Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони
запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої - риси особистості:
переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення,
увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний
потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій.
У відповідності зі змістом і конкретними
завданнями, які розв'язуються суб'єктом трудової діяльності, готовність
поділяють на короткотривалу (ситуативну), що детермінується відповідними
психічними станами і відносно сталу, що визначається.
Поняття «психологічна готовність до
діяльності» було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими
дослідникам М. І. Дьяченко і Л. А. Кандибовичем. Ядро
готовності становлять психічні процеси і властивості. Вони є
фундаментом якостей особистості. Якості і психологічні властивості особистості,
психічні особливості та моральні якості, що є основою установки майбутнього
вчителя на усвідомлення функцій педагогічної праці, професійної позиції,
оптимальних способів діяльності, співвіднесення своїх здібностей з можливостями
є характеристиками психологічної готовності.
Суть психологічної
готовності: моральні та психологічні якості та можливості
особистості, відношення свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності
свідомості.
Зміст психологічної
готовності складають інтегральні характеристики особистості,
що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості,
професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички,
педагогічні здібності.
В структурі
психологічної готовності до педагогічної діяльності виділяють такі компоненти: мотиваційний,
орієнтаційний, пізнавально-оперативний, емоційно-вольовий, психофізіологічний,
оцінюючий.
Серед вольових
якостей, які забезпечують психологічну готовність до педагогічної діяльності,
психологи виділяють: цілеспрямованість (керування в роботі певною метою),
самовладання і витримка (збереження самоконтролю в будь-якій ситуації),
наполегливість (тривале збереження зусиль при досягненні поставленої мети),
ініціативність (готовність і вміння педагога виявляти творчий підхід до
вирішення проблем, самодіяльність при виконанні професійних функцій), рішучість
(своєчасно приймати продумані рішення і без зволікань приступати до їх
виконання), самостійність (відносна незалежність від зовнішніх впливів),
самокритичність (вміння помічати свої помилки, неправильні дії та прагнення їх
виправити).
Формування і розвиток у студентів названих
якостей – невідкладне завдання вищої школи. Достатня розвиненість, виразність і
цілісне поєднання всіх компонентів забезпечать психологічну готовність студента
до професійної діяльності.
Готовність випускника
вузу до професійної діяльності складається з таких блоків, як: професійна
орієнтація (готовність до професійного навчання), безпосередній процес
опанування знаннями та вміннями у руслі відповідної професії (професійна
готовність), наявність адекватних змісту діяльності якостей особистості
(особистісна готовність), адаптація після завершення навчання до професії
(професійна адаптація).
Професійна адаптація безпосередньо залежить
від якості і ефективності психологічної готовності. У зв'язку з цим, особливу
увагу викликають шляхи (методи, прийоми) формування готовності студентів і
критерії її оцінювання. Готовність до
діяльності складається з трьох блоків: сенсорна організація індивіда
(показники, що відповідають біофізіологічним характеристикам суб'єкта
діяльності), показники, що відповідають різноманітним умовам виконання трудової
діяльності, набір психічних властивостей, станів і процесів (психологічний
рівень).
Отже, завдання підвищення пізнавальної
активності студентів та майбутніх учителів у виборі змісту навчально-виховних впливів,
постає найбільш гостро саме у процесі навчання. Вихід з цього становища
вбачається у залученні студентів до активної участі в реалізації педагогічної
діяльності («до позиції вчителя»), принаймні, якщо і не в повному обсязі вимог
та функцій, то хоча б у здійсненні окремих її компонентів.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Іванова Є. М. Основи
психологічного вивчення професійної діяльності / Є.М. Іванова. - К., 1987. –
126 с.
2.
Моляко В. О. Психологічна
готовність до творчої праці / В.О. Моляко. – Київ : Знання, 1989. – 198 с.
|
