Стрілець Ольга Володимирівна - ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ - Каталог файлів - ІІ Міжнародної науково-практичної
Неділя, 04.12.2016, 21:20
ІІ Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ [38]
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ
ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П. [43]
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В НЕПЕРЕРВНІЙ ОСВІТІ [17]
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ [18]
ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ [47]
УПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОМПЕТЕНЦІЙ ЯК ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНИХ ФАХІВЦІВ [27]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
 Каталог файлів
Головна » Файли » ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Стрілець Ольга Володимирівна
[ Викачати з сервера (9.07Mb) ] 11.02.2013, 18:59

УДК 378.147:74

Ольга Стрілець

 

ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНОДИЗАЙНУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

 

У статті розглядається ефективнісь впливу етнодизайну на професійну підготовку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Ключові слова: етнодизайн, професійна підготовка, учитель образотворчого мистецтва, етнографія, національне мистецтво, народне мистецтво, художньо-проектна складова, предметно-просторове середовище, культурні та естетичні цінності.

 

В статье рассматривается ефективность влияния етнодизайна на профессиональную подготовку будущих учителей изобразительного искусства.

Ключевые слова: этнодизайн, профессиональная подготовка, учитель изобразительного искусства, этнография, национальное искусство, народное искусство, художественно-проектная составляющая, предметно-пространственную среду, культурные и эстетические ценности.

 

This article examines the impact efektivnis etnodozaynu for training future teachers of fine arts.

Key words: etnodizayna, training, teacher of fine arts, ethnography, national art, folk art, art-project component, object-space environment, cultural and aesthetic values.

 

 

Постановка проблеми. Модернізаційні процеси, що відбуваються в галузі освіти загалом і мистецької зокрема спрямовані на підготовку вчителя образотворчого мистецтва з високим рівнем духовно-естетичної культури, який має стати для учнів своєрідним транслятором традицій національного мистецтва, адаптованих до реалій сучасної організації предметно-просторового середовища.

Як зазначено в Державній національній програмі про естетичне виховання, нова соціальна ситуація та реальність породжують і нову культурну реальність, провідними рисами якої є переоцінка системи цінностей і їх нова ієрархія, створення нових відносин між основними учасниками художнього життя, зміна критеріїв оцінки естетичних і художніх цінностей і творів мистецтва, розширення меж естетичних і художніх потреб та можливостей їх задоволення, входження народно-національного елемента в спосіб життя і духовність, поява нових відносин та форм організації художнього життя, формування нового естетичного досвіду [2, с.195].

У «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті» виділено пріоритетне завдання – формування цілісної картини світу й сучасного світогляду особистості, її здібностей засобами народного мистецтва. У вирішенні цих завдань провідна роль належить учителям образотворчого мистецтва [4, с.20].

У вітчизняній педагогічній науці дуже широко досліджується тема декоративно-ужиткового мистецтва, але дуже мало досліджень такої невід’ємної складової професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, як художньо-проектна, тому особливо актуальними стають наукові та практичні пошуки шляхів формування студентів фахової компетентності в галузі етнодизайну [1, с.20].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині педагогіка, вирішуючи проблему формування вчителя нового покоління, актуалізовану вимогами сучасного суспільства, звертається до фахової компетентності як інтегративної якості особистості, що володіє не лише певним обсягом знань, а й вільно застосовує їх у творчій професійно-педагогічній діяльності. У цьому зв’язку мистецтво етнодизайну, інтегроване в систему підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, нами розглядається як один з ефективних засобів формування їхньої фахової компетентності [1, с.21].

Видатні мислителі Г. Сковорода Т. Шевченко, М. Костомаров, Леся Українка, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, І. Франко та ін. у різний час історичного поступу українського суспільства вказували на важливість народного мистецтва. Просвітителі розглядали його як форму суспільної свідомості, що забезпечує передачу культурних, етичних і естетичних цінностей, сприяє духовному становленню особистості.

Багатоаспектність проблеми формування художньо-естетичної культури особистості знайшла своє відображення в наукових працях, що стосуються методології мистецтвознавства (М. Каган, Л. Столович та ін.), поліхудожнього виховання особистості (Л. Масол, Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.). Пошуку шляхів упровадження традиційного декоративно-прикладного мистецтва та класичного дизайну в систему художньої й технологічної освіти присвячені праці В. Вдовиченка, В. Мадзігона, Т. Носаченко, Л. Оршанського, М. Пагути, В. Сидореека, Р. Силка, Л. Савки, В. Тименка, В. Титаренко, В. Тягура та ін.

Останніми роками захищено дисертацію, присвячену використанню основ етнодизайну у процесі формування фахової компетентності у вчителів трудового навчання ( Бровченко А. І.). Ця тематика розглядається в наукових дослідженнях педагогів (Мохірєвої Ю., Брик Т. та ін.), мистецтвознавців (Абизов В., Новосельчук Н. та ін.)

Метою написання статті є полягає  визначення важливості основ етнодизайну в професійній підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Під терміном «етнодизайн» розуміємо художньо-проектну діяльність, спрямовану на створення сучасних форм матеріально-предметного середовища з використанням традиційних елементів культури певного етносу. Відповідно етнодизайн виступає елементом збереження й збагачення національного колориту, історії та традицій конкретної етнокультури. Як важлива та невід’ємна складова дизайну, він ґрунтується на традиціях народного мистецтва й сучасних технологіях дизайну, тому інтегрує художню, інженерну й гуманітарну складові дизайн-діяльності. З іншого боку, у дослідженні науковця А.І. Бровченка етнодизайн розглядається як комплексна міждисциплінна діяльність студента з проектування сучасних форм та розробки декору, у яких домінують національні елементи й мотиви, а також утілення художніх проектів у матеріалі. Тому нині етнодизайн стає важливим інтегративно-комунікативним змістом фахової підготовки як у системі художньо-промислової, так і педагогічної освіти України [1, с.12].

Важливою умовою для професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами етнодизайну є оволодіння компетентністю національного формотворення, відчуття та гармонійне поєднання у творах етнодизайну національної форми, колориту й декору. Етнодизайн як вид творчої художньо-проектної діяльності, що ґрунтується на культурно-мистецьких засадах традиційного декоративно-ужиткового мистецтва й новітніх технологій дизайну, має необмежені навчально-виховні та творчо-розвивальні можливості.

Здійснювати етнодизайнерське проектування є необхідною педагогічною умовою фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, адже етнодизайнерська діяльність, згідно з поглядами В. Сидоренка, є системою, що інтегрує в собі наукові, технічні, етнічні, мистецькі й інші галузі наукового пізнання [7, с. 20]. Саме етнодизайнерська діяльність майбутніх педагогів здатна перетворити навчання в почуттєво-захоплюючий процес, зробити його посильним для кожного студента, у кінцевому результаті їхня навчальна діяльність переростає у творчість, сприяє поступовому розкриттю здібностей і талантів. При цьому багатогранний процес етнодизайнерського проектування вимагає від виконавця рівноцінного використання в його проектній діяльності образного, просторового, логічного й технічного мислення. Етнодизайн дає надзвичайну свободу для творчих пошуків у мистецькій практиці, бо ґрунтується на синтезі архаїчного, аутентичного, етнічного матеріалу й сучасних академічних і неакадемічних форм культури. Таким чином, етнодизайн стає не тільки засобом виживання національної культури в сучасних умовах, але й реальним майданчиком діалогу культур [5, с. 20].

Аналіз змісту навчальних програм і підручників, вивчення мистецьких, науково-педагогічних, методичних та публіцистичних джерел, власний досвід викладацької роботи доводять, що вирішальним аспектом етнохудожнього, творчого, естетичного та трудового виховання майбутніх учителів образотворчого мистецтва повинно стати залучення їх до занять народними ремеслами і поглибленого дослідження етнічної культури рідного народу.

Кожна етнічна спільність, кожен народ має власні характерні риси, символіку, технологічні особливості виконання творів мистецтва.

Знаний науковець О. Найден зазначав, що «...спілкуючись із народною іграшкою через зір і дотик, іноді й через смак (фігурне обрядове печиво, іграшки із сиру, цукру), дитина збагачується загальнолюдським, національним та місцевим досвідом художньо-естетичної та доцільної організації матеріалу, а через нього – і організації навколишнього життєвого простору».

Організація спілкування молоді із справжніми цінностями народного мистецтва дає можливість їм засвоювати нагромаджений життєвий досвід людства, сприяє моральному розвитку, духовному збагаченню. Пам’ятки народного мистецтва іноді використовуються лише з наочно- ілюстративною метою, а не як типи художньої творчості, що об’єднують у собі матеріальне виробництво й духовну культуру.

У зв’язку із цим зростає роль етнографічної практики в музеях, яка здатна сформувати в майбутніх учителів образотворчого мистецтва дослідницьку діяльність. Етнографічна практика займає важливе місце в системі професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва педагогічного університету. Уведення її на педагогічному факультеті  педуніверситету пояснюється потребою актуалізувати дослідження народного мистецтва, формувати бережливе й шанобливе ставлення до культурної скарбниці народу, емоційно-моральної сфери особистості, розвивати духовні потреби, ціннісні орієнтації особистості.

Проведення етнографічної практики в межах навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі можливе лише тоді, коли створити певні педагогічні умови:

* сприятливе ставлення викладачів, які керуватимуть організацією етнографічної практики;

* розробленість програми практики;

* застосування різних методів виконання етнографічної практики;

* створення морально-психологічних умов для виконання етнографічної практики.

Тобто, керівник етнографічної практики повинен бути надзвичайно творчою особистістю, зацікавленою в дослідженні національного мистецтва.

Мотивацією до етнографічної практики є одержання базових знань із вивчення національної орнаментики, основ композиції, кольорознавства, декоративно-ужиткового мистецтва, технології матеріалів та основ етнодизайну.

Досягнення поставленої мети й завдань практики передбачає практичне ознайомлення студентів із музейними фондами, вивчення музейних колекцій народних килимів, писанкарства, розпису українських скринь тощо, а також опису власних досліджень, замальовок елементів та композицій мистецьких витворів. Відомості, які отримують студенти в період проходження практики, органічно доповнюють навчальні курси з народознавства, декоративно-прикладної практики, композиції, основ дизайну, декоративно-прикладної графіки тощо. Фактологічний матеріал, зібраний студентами, сприятиме кращому засвоєнню теоретичних положень цієї дисципліни.

Перед початком етнографічної практики студент повинен знати:

1. Основні поняття української етнографічної науки, її методологію й завдання.

2. Етнографічне районування України, етнічні та етнографічні групи на території України, етнорегіональну та національну символіку.

3. Основні риси народного мистецтва етнографічних районів України.

4. Народні промисли й народні ремесла, традиції, особливості матеріальної культури в різних районах України.

5. Сімейний побут, народний етикет.

6. Основні ознаки усної народної творчості, календарні свята та обряди, народні знання та вірування тощо.

До завдань програми відносяться:

                   дослідження особливостей народного мистецтва;

                   фіксування отриманої інформації з використанням різного інструментарію (описи, замальовки, фотографування тощо);

                   формування вмінь аналізувати інформацію;

                   розвиток умінь виділити найцінніше в народному мистецтві;

                   формування шанобливого ставлення до цінності національної культури та мистецтва.

У процесі дослідження українського народного мистецтва, у майбутніх учителів образотворчого мистецтва формуються різнопланові навички етнографічної діяльності, що стануть основою в подальшому професійному становленні. Під час етнографічної практики студенти набувають здатності аналізувати народне мистецтво, розуміти мотиви та символічне значення, розрізняти колористику та техніку виконання мистецьких витворів різних регіонів України, розуміти їх надзвичайну цінність, а разом з тим  виховують потребу в постійному пошуку та творчій самореалізації.

Як приклад, представляємо дослідження народного килимарства.

Етнографічна практика у музеї

Етнографічна практика майбутніх учителів образотворчого мистецтва в музеї розпочинається з ознайомлення з його функціями, залами, експозиціями, а також із науковими співробітниками.....

Категорія: ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ | Додав: jww1
Переглядів: 181 | Завантажень: 61 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Пошук
Друзі сайту
Конструктор сайтів - uCoz