П`ятниця, 29.03.2024, 12:11
ІІ Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ [38]
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ
ТЕНДЕНЦІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОЇ, СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ К.П. [43]
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В НЕПЕРЕРВНІЙ ОСВІТІ [17]
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ [18]
ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ [47]
УПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОМПЕТЕНЦІЙ ЯК ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНИХ ФАХІВЦІВ [27]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
 Каталог файлів
Головна » Файли » ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Княжева Ірина Анатоліївна
[ Викачати з сервера (38.0 Kb) ] 11.02.2013, 17:36

Ірина Княжева

(Одеса)

 

МЕТОДИЧНА КУЛЬТУРА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

 

Прогресивний розвиток суспільства потребує висококваліфікованих фахівців, спроможних активно освоювати, відтворювати і продукувати культурні цінності. Особливе місце у вирішенні цієї проблеми посідає підготовка майбутнього викладача вищої школи, розвиток його методичної культури.

Методичну культуру майбутнього викладача розуміємо як системне динамічне особистісне утворення, що виявляється в його здатності до рефлексивного осмислення, привласнення, відтворення і продукування ціннісних сенсів та змісту методик і технологій викладацької діяльності.

Методична культура майбутнього викладача як особистісне утворення виявляє себе у пошуку сенсу існуючих, новостворених і тих, що вибудовуються саме зараз методико-педагогічних цінностей. Саме цей пошук, пов’язаний з необхідністю оцінювати, порівнювати, приймати або відкидати завдяки пропусканню через призму свого «Я», представлені для освоєння продукти методичної діяльності «іншого», здатний змінювати саму особистість і створювати нову культурну реальність, що проявляє себе в продуктивній професійній викладацькій діяльності і є умовою її ефективності.

Специфікою викладацької діяльності є: мета (що є соціальною, динамічною, такою, що має бути прийнятою не лише педагогом, а й студентом), її об’єкт (що одночасно є активним суб’єктом, складною саморегулюючою та саморозвиваючою системою), засоби (як матеріалізовані предметні способи опрацювання змісту), форми організації (лекції, семінарські та практичні заняття, лабораторні роботи, консультації, колоквіуми, заліки й іспити різноманітні форми організації самостійної роботи студентів, наукові студентські семінари, конференції тощо), зміст (як чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання в навчальному закладі, закріплене в навчальних планах, навчальних програмах, підручниках, посібниках), функції, а також засади, на яких будується освітній процес у вищому навчальному закладі та які притаманні саме йому. Схарактеризуємо деякі з них більш докладно.

Основною специфічною рисою мети діяльності викладача вищої школи є те, що притаманні професійно-педагогічній діяльності необхідність збереження і примноження культурних надбань суспільства, соціалізація особистості, сприяння саморозвитку, самовихованню і самореалізації та інші завдання вирішуються в контексті необхідності професійної підготовки. Причому, як підкреслює В. Іванов, коли мова йде про студента, акцент на «само» не означає послаблення педагогічного впливу, а наголошує на необхідності здолання звичного уявлення про нього як пасивного споживача, об’єкта навчання і виховання. І. Раченко визначає такі перспективні лінії реалізації мети викладацької діяльності: найближча мета (пов’язана з виокремленням і усуненням недоліків педагогічного процесу ВНЗ, творчим удосконаленням педагогічної праці); середня мета – творча розробка конкретної актуальної навчально-виховної проблеми; перспективна мета – формування ефективної системи педагогічної творчості як основи планомірного і систематичного зростання педагогічної майстерності.

Визначаючи своєрідність об’єкту педагогічної діяльності викладача (який у той же час є його активним, рівноправним суб’єктом), Н. Кузьміна вказує на те, що «він розвивається не у прямій пропорційній залежності від педагогічного впливу на нього, а за законами, притаманними психіці, – особливостями сприйняття, розуміння, запам’ятовування, становлення волі і характеру» [1, с. 11]. Тут слід зазначити, що викладачі працюють з дорослими людьми, які мають свої особливості перебігу зазначених процесів. Автор також вказує на специфічність «знарядь праці» педагога, до яких належать не лише знання, що педагог транслює студентам, а й види діяльності, до яких він долучає останніх.

Щодо змісту діяльності викладачів університетів, то ще П. Блонський звертав увагу на те, що не потрібно намагатися «навчити студента «всьому», але ми повинні навчити його самостійно, протягом усього майбутнього життя, коли поряд не буде ні лекторів, ні викладачів, вивчити все, що йому потрібно». Впродовж набуття свого життєвого і професійного досвіду, через його рефлексію, завдяки отриманим у процесі професійно-педагогічної підготовки знанням, які стають особистим надбанням лише тоді, коли проходять через афективно-ціннісні фільтри особистості, відбувається привласнення майбутнім викладачем існуючих у суспільстві методико-педагогічних традицій, норм, правил, цінностей, теорій, тобто розвиток його методичної культури . Проте це привласнення набуває культуро відповідності і особистісного сенсу лише тоді, коли відбувається в контексті культури, включає не лише «сталу» культуру (як певний соціальний досвід, що зафіксовано в проектах змісту освіти (Ю. Сенько), а й живе знання, яке має, за Г. Батищевим, «сліди» тієї професійної діяльності, в якій він обув отриманий, досвід безпосередніх учасників педагогічного процесу (студентів і викладачів). Виникає складне завдання зміщення акценту у професійній діяльності викладача з трансляції певної інформації тому, хто навчається на організацію його діяльності, перевтілення змісту освіти з безособової узагальненої форми до особистої. Таке завдання може вирішити лише компетентний, ерудований, з розвиненою загальною, професійно-педагогічною і методичною культурою професіонал.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.  Кузьмина Н. В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения /Н. В. Кузьмина. – М. : Высшая школа, 1989. – 119 с.

 

Категорія: ПРОБЛЕМИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ | Додав: jww1
Переглядів: 405 | Завантажень: 28 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Пошук
Друзі сайту
Конструктор сайтів - uCoz