УДК 613

Олександр Карпов

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У МОЛОДІ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Стан здоров'я молоді є найважливішим додатком до здорового потенціалу нації, тому збереження й розвиток здоров'я студентів і формування в них здорового способу життя сьогодні має пріоритетне значення. Не випадково педагоги останнім часом виявляють глибоке зацікавлення  проблемами здоров'я студентів, виховання в них відповідального ставлення до свого здоров'я, до здоров'я оточення майбутніх поколінь.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, студенти, фізична культура.

Состояние здоровья молодежи – это самое важное дополнение к здоровому потенциалу нации, поэтому сохранение и развитие здоровья студентов и формирование в них здорового образа жизни сегодня имеет приоритетное значение. Не случайно педагоги последнее время проявляют глубокую заинтересованность проблемами здоровья студентов, воспитанием у них ответственного отношения к своему здоровью, к здоровью окружающих и будущих поколений.

Ключевые слова: здоровый образ жизни, студенты, физическая культура.

Condition of youth health is the most important complement of the nation healthy potential, therefore safeguarding and development of students’ health and formation of their healthy life-style are of major importance today. It’s not accidentally that recently pedagogues display a kin interest to the problems of students’ health, training of responsible relation to their own health, to the health of others and the future generations.

Key words: healthy life-style, students, physical culture.

Постановка проблеми. Кабінетом Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 828-р було прийняте розпорядження про схвалення концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 рр. У ньому наголошується, «що спосіб життя населення України і стан сфери фізичної культури і спорту створюють загрозу та є істотним викликом для Української держави на сучасному етапі її розвитку», вони характеризуються певними причинами, основними, серед яких є:

-         демографічна криза, обумовлена зменшенням кількості населення України з 52,2 мільйона осіб у 1992 році до 45,8 мільйона в 2011году;

-         неcформованість сталих традицій і мотивації до фізичного виховання й масового спорту як найважливішого чинника фізичного й соціального благополуччя, поліпшення стану здоров'я, ведення здорового способу життя і збільшення його тривалості;

-         погіршення стану здоров'я населення з різко прогресуючими хронічними захворюваннями серця, гіпертонією, неврозами, артритом, ожирінням та іншими захворюваннями, що призводить до зменшення кількості осіб, які можуть бути задіяли у спорті вищих досягнень, здатних тренуватися, витримувати значні фізичні навантаження й досягати високих спортивних результатів. Порівняно із 2007 роком кількість осіб, які за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи, збільшилася на 40%, що призвело до зменшення кількості дітей і молоді  в дитячо-юнацьких спортивних школах на 110 тисяч осіб;

-         невідповідність вимогам сучасності і значне відставання від світових стандартів ресурсного, кадрового, науково-методичного, медико-біологічного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення.

Усе це в цілому вимагає особливої уваги до організації здорового способу життя серед всіх верств суспільства. Складовою частиною цієї проблеми є питання формування здорового способу життя серед молоді, що сприяє більш якісній трудовій діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідея  необхідності збереження й розвитку здоров'я молоді та формування в них здорового способу життя засобами фізичного виховання не є новою. Дослідження із цієї проблеми відображені в працях філософів і психологів (Н. А. Бердяєв, Л. З. Виготський, Дж. Локк, А. Сміт тощо.), учених-медиків (М. М. Амосов, І. І. Брехман, Ю. П. Лісіцин тощо), педагогів (Р. І. Айзман, З. І. Архангельський, Е. Н. Вайнер, В. Д. Зайцев, Н. Е. Касаткіна, З. В. Попов та ін.), валеологів (О. В. Барбашов, Е. М. Казін, В. П. Скарбников, В. У. Колбанов, Л. Р. Качан, Н.В. Коваленко, тощо), які намагалися розв'язати проблему збереження і зміцнення здоров'я молоді.

У Кузбасі є науковий склад формування здоров'я й розвитку особистості учнів ( Е. М. Казін, Л. Р. Качан, Н. А. Недоспасова, Т. З. Паніна, А. І. Тушина та ін.).

У роботах В. Д. Бальсевича, З. П. Киршева, З. Д. Неверковича, Л.І. Лубишева, В. І. Ляха та інших відображені педагогічні підходи до реалізації деяких положень психолого-педагогічних теорій розвивального й особистісно орієнтованого навчання в системі фізичного виховання, здійснені перші спроби їх реалізації на практиці.

Метою написання статті є розкриття умов формування здорового способу життя молоді на сучасному етапі розвитку суспільства в Україні.

Виклад основного матеріалу. Здоровий спосіб життя формується всіма чинниками і проявами суспільства, він пов'язаний з особистісно-мотиваційним утіленням індивідом своїх соціальних, психологічних і фізіологічних можливостей та здібностей. Від того, як формуються навички здорового способу життя в юності, багато в чому залежить, наскільки розкриється потенціал особи в майбутньому. Цим повинна визначатися діяльність фахівців освітніх установ, закладів дозвілля й додаткової освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для дітей і молоді, соціальна діяльність дитячих і молодіжних громадських об'єднань, підприємств і установ, де працюють молоді громадяни, засобів масової інформації тощо у вихованні культури здоров'я.

Зупинимося докладніше на одному із значущих чинників формування звичок здорового способу життя – фізкультурній (руховій) діяльності. Специфічною особливістю її є те, що вона прямо й безпосередньо спрямована на оволодіння людиною власною фізичною природою.

Фізкультурна діяльність є  підгрунтям феномена «фізична культура» [2].

Історичні аспекти виникнення фізичної культури дотепер залишаються дискусійними: перша група  пов'язує їх із розвитком трудової діяльності й соціальною потребою в ефективних засобах і способах формування у підростаючого покоління необхідних фізичних і духовних якостей; друга група – із бажанням людей вирішувати особисті конфлікти без застосування сили; третя - із формою проведення дозвілля; а четверта - із пізнанням світу й себе через ігрову і змагальну діяльність. Сьогодні фізична культура - невід'ємна складова сучасної цивілізації, що знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншими соціальними явищами.

Фізична культура розглядається як «частина культури, що є сукупністю цінностей, норм і знань, створених і застосованих суспільством з метою фізичного й інтелектуального розвитку здібностей людини, удосконалення її рухової активності й формування здорового способу життя, соціальної адаптації шляхом фізичного виховання, фізичної підготовки й фізичного розвитку [3]».

Сучасні уявлення про фізичну культуру пов'язані з такими її компонентами: «фізична культура» («фізкультура») і «спорт». Кожний із цих компонентів фізичної культури має певну самостійність, свою власну цільову установку, матеріально-технічне забезпечення, різний рівень розвитку й обсяг особистісних цінностей.

Особливе виділення спорту пов'язане з тим, що він є значною мірою сферою соціально-культурної діяльності як сукупності видів спорту, що склалася у формі змагань і спеціальної практики підготовки людини до них.

Під «фізичною культурою» («фізкультурою») у вузькому значенні слова розуміють масову фізичну культуру (фізичну рекреацію і фізичне виховання як навчальний, педагогічний процес, направлений на опанування людиною цінностей фізичної культури); лікувальну й адаптивну фізичну культуру як види рухової (фізичної) реабілітації [4].

Формування здорового способу життя в молодіжному середовищі - складний системний процес, що охоплює безліч компонентів функціонування сучасного суспільства і включає основні сфери й напрями життєдіяльності молодих людей. Орієнтованість молоді на ведення здорового способу життя залежить від безлічі умов. Це й об'єктивні суспільні, соціально-економічні умови, які дозволяють  вести, здійснювати здоровий спосіб життя в основних сферах життєдіяльності (навчальній, трудовій, сімейно-побутовій та дозвіллі), і система ціннісних відносин, що скеровує свідому активність молодих людей ув русло саме такого способу життя.

Актуальність проблеми формування здорового способу життя в молодіжному середовищі обумовлена, перш за все, критичним станом фізичного й духовного розвитку молодого покоління. Причинами порушень здоров'я є як чинники зовнішнього середовища (несприятливі екологічні умови), так і чинники ризику, що мають поведінкову основу: куріння, вживання алкоголю, інших токсичних і психоактивних речовин, відсутність інтересу до регулярних занять фізичною культурою, недотримання правил особистої гігієни тощо.

Як відомо, неправильно організована праця молоді (студентів) може призвести до погіршення стану здоров’я, тому велике значення має налагоджування раціонального способу життя.

Людина, яка вміє правильно організувати режим своєї праці та відпочинку, у майбутньому збереже бадьорість і творчу активність.

Чітке виконання хоча б протягом декількох тижнів наперед продуманого й розумно складеного розпорядку дня допоможе студентові виробити в себе динамічний стереотип. Його фізіологічна основа — формування в корі головного мозку певної послідовності процесів збудження й гальмування, необхідних для ефективної діяльності.

Організація раціонального режиму дня повинна проводитися з урахуванням особливостей роботи конкретного вищого навчального закладу (розкладів занять), оптимального використання наявних умов, розуміння своїх індивідуальних особливостей, у тому числі й біоритмів.

У кожному з нас закладено своєрідний біологічний годинник — лічильник часу, згідно з яким організм періодично й у певних параметрах змінює свою життєдіяльність. Усі біоритми класифікуються на декілька груп. Особливе значення серед них мають добові  ритми.

Відомо, що перехід від дня до ночі супроводжується низкою фізичних змін. Знижується температура повітря, збільшується його вогкість, змінюється  атмосферний тиск, інтенсивність космічного випромінювання. Ці природні явища в процесі еволюції людини сприяли виробленню відповідних адаптаційних змін у фізіологічних функціях.

Наприклад, у більшості людей якнайменша біоелектрична активність головного мозку фіксується о 2—4 годині ночі. Це є однією з причин збільшення числа помилок при розумовій праці пізно увечері й особливо вночі, а також різкого погіршення сприйняття й засвоєння інформації в цей час.

Працездатність серцевих м'язів протягом дня змінюється двічі, зазвичай знижуючись о 13 і 21 годинах. Отже, у такий час небажано піддавати свій організм великим навантаженням. Капіляри найбільше розширені о 18 годині (у цей час у людини висока фізична працездатність), а звужені — о 2 годині  ночі [1].

Добові біоритми мають вплив на роботу системи травлення, залоз внутрішньої секреції, на склад крові, на обмін речовин. Так, найнижча температура тіла в людини спостерігається рано-вранці, найвища - о 17-18 годинах [6].

Слід також ураховувати, що далеко не у всіх людей добові біоритми проходять в однакових тимчасових параметрах. У «сов», наприклад, протікання психічних процесів поліпшується до вечора. З'являється бажання займатися. Уранці ж вони ніяк не можуть увійти в ритм, хочеться довше поспати «Жайворонки» ж люблять раніше лягти спати, зате рано-вранці вони здатні до активної розумової роботи.

У табл. 1 і 2 пропонується орієнтовний розпорядок дня для студентів, що навчаються в різні зміни.

Таблиця 1.

Зразковий розпорядок дня студентів, котрі навчаються в другу зміну

....