О.Ілліна

(Житомир)

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПІД ЧАС СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Інвалідність у дітей означає суттєве обмеження життєдіяльності, вона сприяє соціальній дезадаптації, яка обумовлена порушеннями у розвитку, труднощами у самообслуговуванні, спілкуванні, придбанні професійних навичок. Засвоєння дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відношень потребує від суспільства певних додаткових заходів, засобів та зусиль (це можуть бути спеціальні програми, центри по реабілітації, учбові заклади тощо).

Досить ефективним механізмом реалізації державної політики і вирішення проблем інвалідів в Україні стали загальнодержавні і регіональні програми, які об'єднують усі зусилля різних відомств. Особливе місце в цьому списку посідає цільова Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, схвалена постаново Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1545 та Закон України про основи соціальної захищеності інвалідів.

Для ефективного втілення в життя основних положень даних документів доцільною є цілеспрямована й ґрунтовна підготовка фахівців, соціальних педагогів, які б володіли необхідними знаннями, вміннями й навичками для роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями, могли б на високому рівні виконувати функції соціальних гувернерів. Соціальний гувернер – це спеціаліст з медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів для роботи в сім’ях і соціальних закладах. Створення інституту соціального гувернерства сприяє ранній соціальної реабілітації дітей-інвалідів, дає змогу завершити формування цілісної реабілітаційної системи в Україні.

Важливе значення в системі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів має практика, яка є невід’ємним компонентом навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. Організація і проходження практики регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів в Україні, затвердженим наказом Міністерства освіти України. Відповідно до цього положення вищими навчальними закладами розробляється своя програма практики.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу. У системі професійно-педагогічної підготовки соціального педагога соціально-педагогічна практика має ряд функцій: навчальну, розвиваючу, виховну, діагностичну. Навчальна функція передбачає актуалізацію поглиблення і застосування теоретичних знань, формування різноманітних педагогічних умінь і навичок. Прерогативою розвиваючої функції є розвиток пізнавальної і творчої активності майбутніх соціальних педагогів, розвиток їх педагогічного мислення. У ході здійснення виховної функції формується світогляд студентів, їх соціальна активність професійно-педагогічні якості особистості майбутнього соціального педагога. У зміст діагностичної функції входить перевірка рівня професійної спрямованості майбутніх соціальних педагогів, ступеня їх професійної підготовленості й придатності до соціально-педагогічної діяльності.

Згідно з положенням про проведення педагогічної практики студентів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка одним з основних принципів організації практики є органічний взаємозв'язок практики з вивченням теоретичних курсів. На соціально-психологічному факультеті студентам спеціальності 6010106 «Соціальна педагогіка» викладається курс «Технологія роботи соціального гувернера». Основною метою викладання дисципліни «Технологія роботи соціального гувернера» є формування у майбутніх фахівців системи знань і навичок, необхідних для роботи з дітьми з обмеженими можливостями.

Завдання курсу, передбачені учбовою програмою: визначити місце соціального гувернера в суспільстві, розкрити соціальне значення його діяльності в умовах впровадження інклюзивної освіти; ознайомити студентів зі змістом основних технологій, які вироблені сучасною соціально-педагогічною і психологічною науками і практикою роботи з дітьми-інвалідами; розглянути основні методи роботи соціального гувернера з дітьми при різних обмеженнях життєдіяльності; розкрити сутність механізму державного захисту та соціальної допомоги дітям-інвалідам.

Соціально-педагогічна практика має на меті поглибити і укріпити теоретичні знання, одержані студентами в університеті та навчити застосовувати ці знання на практиці в соціально-педагогічній роботі з дітьми з обмеженими функціональними можливостями.

Майбутні соціальні педагоги проходять декілька видів практики, які різняться за своїми часом і місцем проведення. Навчально-виховна та навчально-технологічна практики проводиться у навчальних закладах, які втілюють інноваційні сучасні системи навчання і виховання: загальноосвітніх середніх школах, гімназіях, ліцеях, профтехучилищах, школах-інтернатах та інших закладах. Ця практика організується  для студентів другого, третього курсу і триває 3 і 6 тижнів відповідно.

Студенти четвертого і п’ятого курсу проходять соціально-педагогічну практику в соціальних службах. Ця практика триває 6 тижнів.

Професійно-педагогічна підготовка студентів у процесі соціально-педагогічної практики є складним процесом, який вимагає цілеспрямованого керівництва. Звичайно організація практики є неможливою без ефективного партнерства вищого навчального закладу, загальноосвітніх закладів, соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, соціальних, правових, корекційно-реабілітуючих закладів.

Таким чином, ще навчаючись у професійному закладі, майбутні соціальні педагоги мають можливість зорієнтуватися в майбутньому професійному полі, ввійти в свою професійну роль, з тим щоб упевнитися в своєму професійному виборі й виробити необхідні для майбутньої діяльності. уміння й навички.