УДК 316.723

Ганна Ентентєєва

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури та сучасних періодичних видань автором проаналізовано стан морального виховання майбутніх фахівців на сучасному етапі розвитку суспільства, розкрито значення моральності як суспільної якості особистості, її ролі в регуляції та формуванні суспільних відносин, розглянуто вплив середовища на формування моральних якостей особистості.

Ключові слова: мораль, моральність, полікультурність.

В статье на основе  анализа научно-педагогической литературы и современных периодических изданий автором проанализировано состояние морального воспитания будущих специалистов на современном этапе развития общества, раскрыто значение моральности как общественного качества личности, ее роли в регуляции и формировании общественных отношений, рассмотрено влияние среды на формирование моральных качеств личности.

Ключевые слова: мораль, моральность, поликультурность.

The article is  based on  analysis of scientific and educational literature and current periodicals, author analyzes the moral education of future specialist at the stage of development of society, reveals the value of morality as a social personality, its role in regulating and shaping social relations, the influence of the environment on the formation of moral identity.

Key words: moral, morality, multiculturalism.

Постановка проблеми. На сучасному етапі людство переходить на інформативну стадію розвитку цивілізації, що зумовлює глибокі перетворення в усіх сферах суспільного життя. Наукова-технічна революція дає людині великі можливості щодо освоєння космічного простору, створення матеріальних благ. Але разом із значними змінами в галузі науки та техніки в суспільстві посилюються і негативні тенденції до зростання бездуховності, руйнування моральних орієнтирів, утрати ідеалів, злочинності, наркоманії, що згубно впливають на молодь. Тому особливо актуальним стає аналіз процесу виховання моральності особистості, який має забезпечити засвоєння гуманістичних цінностей, розвиток власної індивідуальності та створення умов для самореалізації. Криза освіти є своєрідним відгуком на глобальні проблеми сучасності. Як зазначають сучасні педагоги С. Гончаренко, Ю. Мальований, «без освіти немає суспільства. Вона виконує одночасно культурні, громадські, економічні й естетичні функції, відтворює й розвиває інтелектуальний потенціал, який дає можливість суспільству рухатися вперед... [5, с. 4]».

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті відзначається: «Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства [9, с. 4]». Освіта в такому контексті стає сферою проектування людиною свого життя і її морального світу. Саме моральне виховання є основою формування фахівців, які повинні усвідомлювати значення своєї професії, спроможні до розробки нових технологій освіти й виховання. У дослідженнях  сфери морального виховання здебільшого порушуються проблеми духовного просвітництва молоді без урахування нових підходів як у навчанні, так і у вихованні. У навчальному процесі студенти повинні здобути не тільки знання, а й моральні переконання та цінності, нагромаджувати досвід моральних вчинків. За останні роки не приділялося належної уваги питанням формування моральних цінностей з урахуванням психологічних, індивідуальних особливостей студентів. Не вирішена проблема формування моральних цінностей, ідеалів як системи моральної рефлексії. Біля 75% студентів Луганської області має низький рівень сприйняття моральних понять, норм поведінки, а найголовніше, така частина студентів не відчуває духовної потреби у самовихованні моральних цінностей на прикладі духовного ідеалу нації.  Як відомо, людина жодної спеціальності не може заподіяти більшого зла, ніж непідготовлений увчитель або такий, що не має моральних цінностей. І в умовах вищого навчального закладу честь кожного студента полягає в тому, щоб виховувати в собі високі моральні якості, досягти значних успіхів в оволодінні своєю спеціальністю, долати особисті недоліки. Досліджуючи проблему морального виховання у контексті сучасності, слід зазначити, що моральна ситуація в нашому суспільстві ускладнюється засобами масової інформації, які пропагують культ грошей, жорстокості, розпусти. Поняття добра, совісті й милосердя нині знецінені, а багатство зведено в ранг найвищої цінності: її досягнення будь-якими засобами, за будь-яку ціну стало жаданою метою, багатству поклоняються, ним хваляться. Бідний, але чесний громадянин країни, котрийо володіє вищезгаданими чеснотами, виявився поза полем суспільної уваги й державного захисту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Внесок у розробку проблеми духовності й моралі зробили представники філософії екзистенціалізму А. Камю, Г. Марсель, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, К. Ясперс. Свобода людини в їхньому розумінні пов’язана з реалізацією духовного ідеалу. Людина існує лише настільки, наскільки вона себе здійснила, несучи при цьому відповідальність за свій моральний вибір.

Велику увагу моральному вихованню приділяли Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці та ін. Проблема духовності та особливостей формування моральних цінностей знайшла своє відображення у дослідженнях таких вітчизняних педагогів, як  Г. Сковорода, С. Русова, І. Огієнко, Я. Чепіга. У Росії питання виховання в молоді духовності вивчали М. Бердяєв, І. Ільїн, а також Н. Крупська, К. Ушинський. Педагогічні погляди на людину як особистість, проблеми морального виховання особистості займають провідне місце у творчості Т.Г. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, Л. Толстого. Розглядали цю проблему філософи-ідеалісти С. Соловйов, С. Франк. Наукові підходи щодо виховання моральності особистості в сучасних умовах розроблено в дослідженнях А. Вірковського, С. Гончаренка, Г.Данілової,  В. Добровського, К. Дорошенко, Г. Жирської, О. Кононенко, Т. Поніманської, О. Столяренко. Аксіологічний аспект моральності аналізувався в працях  Б. Ананьєва, І.  Беха, М. Рокича, В. Тугарінова, В. Ядова та інших.

Однак і досі залишається малодослідженим питання практичного втілення формування моральних цінностей студентів на засадах особистісно орієнтованого підходу.

Мета написання статті - проаналізувати стан морального виховання у вищій школі, проблему оптимальних шляхів формування моральної особистості студента в умовах вищого навчального закладу, розкрити роль навчально-виховного процесу у ВНЗ як засобу морального та духовного відродження, віру в безмежні можливості людини, здатної зберегти духовні надбання нації, показати особливу роль моральних цінностей молодого покоління, на яке покладається майбутнє нації.

Виклад основного матеріалу. На фоні гуманістичної кризи актуалізується роль вищої школи, базовим компонентом якої є гуманізація особистості в контексті духовно-морального становлення, засвоєння культурних загальнолюдських і національних цінностей. В Україні реалізується освітня реформа, в основу якої покладена нова філософія освіти. Змінюються мета, завдання, зміст освіти, підходи, педагогічне осмислення навчально-виховного процесу у вищій школі, основним соціально-педагогічним принципом якого й стала гуманізація. Сучасна вища школа повинна орієнтувати зміст навчально-виховного процесу на загальнолюдські цінності, розвивати все краще, що є в історичному, духовному досвіді нашої країни. Проаналізувавши духовний розвиток студентської молоді в сучасних умовах, можна стверджувати, що кожний студент живе у площині соціально-економічних, політичних відносин. Склалася унікальна ситуація, коли сучасна молодь сповідує корисливі ідеали, забуваючи про вічні загальнолюдські цінності, маючи при цьому велику духовну спадщину. Духовний, моральний розвиток людини як індивіда не встигає за науково-технічним прогресом. Умови життєдіяльності людини, що змінилися у зв’язку із політичною ситуацією в країні (нова економічна політика, соціальний розподіл суспільства, переоцінка моральних цінностей), створюють великі перешкоди як для виховання особистості студентів, так і для формування їхньої моральної позиції. На сьогодні незатребуваний великий виховний потенціал національної культури, що впродовж багатьох віків справляла потужний виховний вплив на моральне становлення молодого покоління. Людина, яка підростає, гостро потребує певних етичних, моральних орієнтирів, а в реальному житті вона зустрічається з негативними моральними явищами і відсутністю стійкого морального стрижня. Водночас наш народ має давні національні традиції, цілісне уявлення про духовний ідеал, етичні вимоги до людини як особистості.   

Моральне виховання, якісно нові підходи до морального становлення особистості студента є головним завданням сучасної вищої школи. Моральні й духовні цінності декларуються, але спостерігається недостатня обґрунтованість практичних методик щодо реалізації нових підходів у вихованні студентів на практиці. Згідно із цим моральний потенціал і стан виховної роботи у ВНЗ щодо формування моральних цінностей студентів використовується не повною мірою. При вивченні сучасного стану морального виховання студентської особистості, рівня сформованості моральних цінностей у процесі навчання (гуманітарні предмети) нами були виявлені такі недоліки:

– виховна робота становить собою набір стандартних заходів морально-просвітницького характеру;

– у виховних планах кураторів відсутні заходи, пов’язані з формуванням моральних цінностей;

– виховання здійснюється як моносуб’єктний процес, у ході якого студент стає лише об’єктом впливу;

– недостатня увага приділяється осягненню нагромадженого морального досвіду суспільства, формуванню моральної свідомості, системи моральних цінностей;

– у навчальному процесі немає місця моральній рефлексії, здатності студентів критично оцінювати свої вчинки;

– виховні завдання, які ставлять викладачі, не мають системи у плані морального виховання;

– моральні якості особистості у процесі навчання залишаються без запиту;

– завдання виховного процесу плануються за старими методиками, оскільки не підкріплені відповідним забезпеченням;

– відсутня підтримка кураторів методичною літературою виховного характеру.

Розрізнені спроби підвищити рівень моральної вихованості студентів не завжди мають позитивний результат. Для цієї мети необхідні інноваційні технології, нові підходи до гуманізації навчально-виховного процесу, а саме: особистісно орієнтований підхід, що полягає у створенні викладачем умов для вияву в студентів потреби в самопізнанні і саморозвиткові. Адже людина не тільки тілесна, але й духовна істота, вона прагне не тільки до фізичного розвитку, але й до духовного становлення. Поєднати в собі особистісне й народне, земне й небесне, тілесне й духовне – це природна потреба людини, покликаної у цей світ. Людські відносини навіть у найменшому їх діапазоні повинні виключати будь-які прояви безтактності й непорозуміння щодо один одного. Необхідні нові підходи до формування морального буття підростаючого покоління, нові методи морального виховання з урахуванням сучасних вимог. Не випадково, що наш час є часом науки і релігії. Адже християнська культурна традиція є найяскравішим виразником духовного досвіду людства. Релігія, так само як і мова та звичаї, є творінням людського суспільства. На основі такого підходу основна мета виховання полягає в тому, щоб сформувати високоморальну, добропорядну чесну особистість. Душа дитини набагато раніше потребує уваги й турботи, ніж її розум. Американський педагог і філософ Гегель Горн писав: «Виховання є вічний процес найвищого пристосування до ідеї Бога людської істоти вільної, свідомої, фізично і інтелектуально розвиненої, до такої ідеї Бога, як він виявляє себе в оточенні людини – інтелектуальному, емоційному і вольовому» [4].

За останніми статистичними даними Україна в дійсності має досить низьку ефективність освіти. Згідно із Всесвітнім опитуванням Геллапа задоволені якістю системи освіти всього 38% українців (для порівняння: 42% – у Російській Федерації, 57% – у Білорусії, 59% – у Німеччині, 70% – у США, Франції, Великобританії, 71% – у Канаді). Цікавим є й те, що державне фінансування освітянської сфери в Україні знаходиться на рівні найбільш розвинених країн світу, а то й вищим. Державні витрати на освіту у Україні в 2000-2007 рр. становили 5,3% ВВП, тоді як у Німеччині - 4,4, Японії – 3,4, Іспанії – 4,4, США – 5,5, Франції і Великобританії – 5,6%. Україна в дійсності має досить низьку ефективність освіти. Про великі проблеми і низьку якість освіти свідчить відсутність навчальних закладів України в досить авторитетних міжнародних рейтингах [3].

Аналіз сучасної соціокультурної ситуації дозволяє зробити висновок, що професійна школа, яка об'єднує вищі навчальні заклади всіх рівнів, має зробити крок до розв'язання складних сучасних проблем. ВНЗ і науково-дослідні інститути України мають достатній науковий та інтелектуальний потенціал, щоб упродовж 10-15 років перебудувати систему професійної підготовки фахівців у світлі нових світоглядних, соціальних та економічних потреб та новітніх тенденцій. На наше глибоке переконання, ефективність вітчизняної освіти сьогодні залежить не від збільшення фінансування (до 8–10% ВВП, хоча й це має значення), а переважно від досить низької продуктивності праці всіх учасників освітянського  процесу.

Вважаємо доцільним розглянути поняття «мораль» (від лат. moralis — моральний, від moris — звичай) – як одну з форм суспільної свідомості; систему поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Моральність же людини  трактується як сукупність його свідомості, навичок і звичок, пов’язаних з дотриманням норм, правил, вимог. Формування моральності є не що інше як перехід моральних норм, правил і вимог у знання, навички і звички поведінки  особистості і їх неухильне дотримання [12]. Звичка, яка закріпилася, стає потребою особистості, що обумовлює її поведінку за будь-яких обставин. Саме під впливом соціального оточення, а не всього соціуму формуються, перш за все, погляди й переконання, її ставлення до навколишньої дійсності. Безпосереднє навколишнє оточення (мікросередовище) є ніби проміжною ланкою між молодою людиною й суспільством. Крізь мікросередовище, його особливості молодь своєрідно й специфічно опановує макросередовище. Моральні почуття і моральні норми поведінки глибоко засвоюються людиною, стають для неї внутрішньо своїми тільки в тому разі, коли вони спираються на зміст її життя й діяльності, коли вони є необхідною умовою її буття й таким чином набувають конкретного життєвого сенсу, коли вони стають особистісними цінностями.

Почесне та особливе місце посідає український філософ, письменник, учитель-гуманіст Г. Сковорода, який відстоював думку про те, що для суспільства передусім потрібна людина  високих моральних якостей. Природним для людини Г. Сковорода вважав такі моральні якості як скромність, справедливість, людяність тощо.  Моральне вдосконалення людини, на його думку, відбувається саме через працю, завдяки якій і формуються моральні якості.  Він стверджував. що неробство та дармоїдство  є джерелом моральних вад. Виховання, за твердженням Г. Сковороди, має бути «спорідненим», тобто таким, що відповідає можливостям людини. Основним завданням морального виховання філософ уважав шляхетність та вдячність. У педагогічних поглядах українського просвітителя віддзеркалилися основні напрями прогресивної педагогіки: гуманізм, демократизм, висока моральність,  любов до Батьківщини й народу [11].

Ще Арістотель стверджував, що «моральні чесноти існують у нас не від природи, не всупереч їй, а завдяки привчанню. Учиняючи розважливо, ми стаємо розважливими; діючи мужньо, ми стаємо мужніми. А повторення схожих моральних вчинків формує моральний фундамент»[1]. В.Зеньківський, відомий релігійний діяч, вважав, що духовність – це не особливе надпсихічне життя, а основне життя людини, провідниками якого зовні є психічна й фізична сфери. Суттєве й головне в духовному житті, як він підкреслює, полягає в пошуках Безмежного і Абсолютного. Дуже точно з приводу цього висловився блаженний Августин: «Для Себе Ти сотворив нас, Боже, і не заспокоїться душа наша, поки не зіллється з Тобою» [7, c. 220].

Отже, педагогічна освіта повинна бути спрямована на формування нових життєвих установок особистості, професійну підготовку сучасної генерації учительських кадрів, морально вихованих, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозувати їх можливі наслідки, що здатні до співробітництва і яким притаманна мобільність, динамізм, конструктивність, розвинене почуття відповідальності за долю країни та її молодого покоління.

Унікальною є японська система освіти, що споконвічно розвивалася в рамках власної національної традиції. Довгий час вона залишалася досить закритою для будь-яких «втручань». Однак прорив в освітній ізоляції був неминучим етапом розвитку всього японського суспільства і позначився на його модернізації в найширших аспектах. Основним гаслом стало: «об‘єднання західної технології і східного духу». Ця традиція спрямованості зміни у напрямку взаємодії з іншими освітніми системами, культурами, технологіями в Японії здійснювалася за принципом «огляду вітрин».

У 1966 р. був виданий документ «Імідж ідеального японця», у якому сконцентрована визначена система «морального виховання». Основна мета її полягає в тому, щоб сформувати задану суспільством модель особистості людини з «груповою свідомістю», національним характером, що відповідає поведінці справжнього громадянина Японії. Дослідники Японії, наприклад К.І. Салімова, вважають, що ці моральні засади, закони зіграли одну з головних ролей у відновленні країни після II Світової війни і саме ними багато в чому пояснюється «японське диво» розквіту цілком зруйнованої країни. Тому протягом усієї історії основна ставка робилася на формування таких моральних якостей, що відрізняють японців, дозволяють їм зберегти свою незалежність, вийти на рівень супердержави [10, c. 88-96].

У японському суспільстві цінуються не стільки професіонали вузької спеціалізації, скільки люди із широкою загальною освітою, що вміють співпрацювати з оточенням і  колегами по роботі. Такий освітній ідеал визначив і відповідні вимоги до професійної підготовки вчителя в Японії в контексті ідеї полікультурності, а саме: орієнтація на формування японського виховного ідеалу як у майбутніх фахівців, так і в учнів як об’єктів виховного впливу незалежно від їхньої етнічної належності, з одного боку, та формування толерантного ставлення з боку майбутніх педагогів до всіх учнів незалежно від їхньої етнічної належності, релігії, світогляду. Але ми не можемо повністю перейняти досвід, який  склався впродовж років в Японії, лише конкретні ідеї, які будуть доцільними і у вітчизняній освіті.

Аналіз анкет, результати бесід зі студентами показали, що в технічному ВНЗ взаємодія куратора зі студентами закріпленої за ним групи є досить слабким ланцюгом у виховній роботі. Цьому є багато причин, однією з них є недостатнє методично-виховне забезпечення куратора. Важливою ланкою у виховній роботі куратора є розвиток моральних якостей особистості студента, які необхідні йому і як професіоналу, і як людській особистості.

Підсумовуючи вищезазначене та спираючись на дослідження, проведені із цього питання раніше [2], можна виділити три етапи морального становлення особистості залежно від змін способів регулювання моральної поведінки – від зовнішніх до внутрішніх факторів.

1.     Рівень елементарної моральності, що починається від народження дитини. Хоча до появи свідомості, моралі ще немає, але все-таки цей початковий період людського життя дуже важливий для формування майбутньої моральної поведінки. Саме в цей час починає формуватися моральний потенціал, який потім протягом усього свідомого життя живитиме моральні почуття особистості.

2.     Рівень орієнтації, в основному, на зовнішні моральні регулятори: на цьому рівні особистість у своїй моральній поведінці ще орієнтована на наочні зразки, але розвиваються та набувають усе більшого значення серйозні внутрішні спонукання: почуття сорому, почуття честі, совість важлива якість, без якої неможливе моральне формування особистості.

3.     Рівень морального саморегулювання, тобто такого регулювання, коли людина здійснює моральні вчинки не тому, що її за це похвалять або засудять, а тому, що інакше вона не може, тому що морально поведінка стала для неї потребою, нормою життя.

Отже, головне питання – «Які інновації в навчанні необхідно впроваджувати, щоб виховувати моральні якості?». Практичний блок першого етапу містить систему педагогічних ситуацій більш репродуктивного характеру, які спрямовані на практичне оволодіння елементами моральної поведінки, формування моральних якостей характеру.

Педагогічна ситуація морального характеру – складова частина педагогічного процесу, педагогічна реалія, через яку викладач управляє педагогічним процесом формування моральних цінностей у майбутніх учителів. Моральна ситуація завжди конкретна, може заздалегідь бути спроектованою вчителем або виникати стихійно в процесі проведення заняття з педагогіки, іспиту чи екскурсії. Способи створення моральних ситуацій: стимулювання студентів до теоретичного пояснення моральної чи аморальної поведінки учасників ситуації, оцінка сформованості моральних якостей студента ВНЗ; широке використання життєвих ситуацій і попереднього досвіду студентів для пошуку ефективних шляхів розв’язання ситуацій; пошук умов застосування результату виконання проблемного морального завдання; спонукання до аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та інших розумових операцій; висунення припущень щодо подальших дій учителя та можливих шляхів моделювання цієї моральної ситуації; знайомство з фактами, нібито нез'ясовними, і т.д. Організація морального виховання в умовах сучасної освіти дає змогу швидше, ніж за традиційною освітньою системою, виявляти недоліки, прорахунки в її проведенні, фіксувати ефективні методи і форми, що, у свою чергу, сприяє внесенню своєчасних змін і корективів.

Висновки. Розвиток особистості в умовах сучасної освіти, яка ґрунтується на загальнолюдських моральних цінностях, - потреба не лише індивідуальна, але й громадська. ХХІ століття потребує фахівців з розвиненими професійними компетенціями, людей високої моралі. Ми  упродовж довгих років рухаємося  в цьому напрямі. Вивчення й узагальнення досвіду в сфері морального виховання – наша головна робота, безумовно, буде значним внеском у розвиток духовності України. Отже, від того, яка міра духовності стане основою життя особистості, залежить майбутнє української нації. Адже моральність нації – основа духовної стійкості та спадкоємності її історичного буття. Подальшого дослідження потребує обґрунтування проблеми морального виховання при підготовці фахівців на сучасному етапі розвитку суспільства та пошук нових ефективних методів підтримки процесу духовного розвитку особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1.       Аристотель. Сочинения / Аристотель. - М. : Мысль, 1983.-830 с.

2.       Блюмкин В.А. Нравственное воспитание (философско-этические основы)/ В.А. Блюмкин, Г.Н. Гумницкий, Т.В. Цырлина.- Воронеж, 1990.- 144 с.

3.       Витренко Ю. Если мы такие образованные, то почему такие бедные / Витренко Ю. // Зеркало недели. – 2011. – № 3. – С. 13.

4.       Гегель Г. В. Феноменология духа // Собр. соч.: В 14 т. – М.: Соцэкгиз, 1959. – Т. 4. – 440 с.

5.       Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – № 2. – С. 2–6.

6.        Залізняк А.М. Моральне виховання підростаючого покоління як педагогічна проблема / Залізняк А.М. // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2010. - №4(6).

7.        Зеньковский В.В. Психология детства / Зеньковский В.В. – М., 1996. – С.200-221.

8.       Красовицький М.Ю. На власні очі. Проблеми морального виховання учнів у теорії і практиці вітчизняної та американської педагогіки / М.Ю. Красовицький // Інститут педагогіки АПН України. – К., 1998. – 159 с.

9.       Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. – 2002. – № 33. – 23 квітня.

10.   Салимова К. И. Общеобразовательная школа Японии в XXI в. / К. И. Салимова // Педагогика. – 2002. – № 8. – С. 88–96.

11.  Сковорода Г.С. Твори : [в 2 т.]/ Г. С. Сковорода.- К.: ТОВ «Обереги», 2005.- Т.1: Поезія. Байки. Трактати. Діалоги.- 2005.- 528 с.

12.  Харламов И. Ф. Педагогика: [учебник] / И.Ф. Харламов.- Минск.: Універсітєцькае, 1998.-372.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Ентентєєва Ганна Юріївна – викладач Стахановського науково-навчального інституту гірничих та освітніх технологій Української інженерно-педагогічної академії.

Надійшла до друку 14.12.12 р.

6.    Моторна С.Є. Сучасний науковий базис психокомпетизації еволюційної мінливості вищої освіти: монографія / С.Є. Моторна. – Севастополь : Вебер, 2009. - 452 с.

7.    Околєлов О.П. Управління педагогічними системами на основі цільових програм / О.П. Околєлов // Педагогіка. - 1990. - № 7. - С. 50-53.

8.    Язикова Н.В. Цілі та зміст методичної підготовки студентів педагогічних факультетів іноземних мов / Н.В. Язикова // Іноземні мови в школі. - 1995. - № 1. - С. 57-61.

9.    Bertalanffy L. von. General System Theory / L. von Bertalanffy // General Systems. Vol. Iб 1956. – P. 1–10.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Большакова Марія Геннадіївна – асистент кафедри теорії і практики перекладу, аспірант кафедри українознавства, педагогіки и культурології Севастопольського національного технічного університету.

Надійшла до друку 15.12.2012 р.