ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПІДГОТОВКИ
СПЕЦІАЛІСТІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
У статті розглядається
питання теоретико-методологічних основ управління якістю підготовки
спеціалістів на сучасному етапі у світлі
сучасної психологічної та педагогічної науки. У дослідженні розкрито
погляди науковців на проблему розробки єдиних підходів щодо управління
якістю підготовки спеціалістів на сучасному етапі.
Ключові слова: особистісно орієнтована модель управління, управлінська
діяльність, управляюча система,
принципи управління, методи управління.
В статье
рассматривается вопрос теоретико-методологических основ управления качеством
подготовки специалистов на современном этапе в свете современной
психологической и педагогической науки. В исследовании раскрыты взгляды ученых
на проблему разработки единых подходов к управлению качеством подготовки
специалистов на современном этапе.
Ключевые слова: личностно ориентированная
модель управления, управленческая деятельность, управляющая система, принципы
управления, методы управления.
The
article discusses the theoretical and methodological foundations of quality
management training at the present stage in the light of modern psychological
and educational science. In research analyzed the views of scientists on the
problem of the development of common approaches to quality management training
at the present stage.
Key words:
personality-oriented management model, management activities, the management
system, management principles, management techniques.
Постановка
проблеми. В умовах соціального, національного
та культурного відродження України, оновлення суспільства, створення
національної системи освіти особливого значення набуває проблема вдосконалення
управління, піднесення ефективності управлінської діяльності органів освіти,
керівників загальноосвітніх навчально-виховних закладів.
Аналіз останніх
досліджень і публікацій. Проблеми управління проаналізовані в
працях Е.С. Березняка, Ю.А. Конаржевського, І.В. Маслянікової, В.Г. Креміня та
інших. Психологічні аспекти управління школою досліджувались А.Д. Карнашовим,
Н. Л. Коломінським, Р. X. Шакуровим.
Проблеми вдосконалення
управління процесом становлення особистості керівника навчального закладу є
сьогодні провідними в діяльності організації управління.
Творчі керівники з цієї
проблеми працюють над створенням особистісно орієнтованої моделі управління
процесом становлення навчального закладу, ведуть активні пошуки ефективних форм
і методів роботи з викладачами на основі діагностування і широкої диференціації.
При дослідженні питання
теоретико-методологічних основ управління якістю підготовки спеціалістів
використані директивні і нормативні документи Міністерства освіти і науки,
молоді та спорту України, література з
актуальних проблем управління, педагогічного менеджменту.
Мета написання
статті. У статті представлена
теоретико-методологічна основа управління якістю підготовки спеціалістів на
сучасному етапі, управління навчальним закладом та його методологічні засади
(принципи, методи, функції), загальна технологічна схема управління,
охарактеризовані провідні функції управління (планування, організація,
контроль, аналіз, коригування).
Виклад
основного матеріалу. Розбудова освіти незалежної України,
її докорінне реформування спрямовані на національне відродження, відтворення
інтелектуального, духовного потенціалу народу.
У «Державній національній
програмі «Освіта. Україна XXI століття» чітко визначені стратегічні завдання,
пріоритетні напрями й основні шляхи реформування змісту освіти і виховання,
магістральна лінія вдосконалення управління освітою.
Система освіти України за
змістом і формою має бути національною
гуманістичною, демократичною, цілісною, інтегрованою і безперервною.
Реалізація цих завдань
вимагає вдосконалення управління освітою в цілому і ВНЗ зокрема.
Управління, за визначенням
науковців, - це цілеспрямована об'єктно-суб'єктна взаємодія щодо забезпечення
стабільного існування й розвитку конкретної системи на основі поставлених
цілей, завдань, властивих їй закономірностей, принципів, змісту і форм
функціонування.
Управління як складова
частина соціального управління являє собою науково обґрунтовану діяльність, цілеспрямований
вплив керівника навчального закладу на діяльність колективу та
навчально-виховний процес з метою забезпечення максимального результату у
навчанні та вихованні молоді.
Управління – це складна і
багатогранна сфера діяльності керівника навчального закладу, у якій поєднуються
аспекти організаційного, педагогічного, соціального, психологічного та
технічного характеру; це процес переведення складної динамічної системи
(навчального закладу) з одного якісного стану в інший [1, с.16].
З точки зору соціальної
психології управління – це взаємодія керівника з іншими людьми, у процесі і в
результаті якої забезпечується їх скоординована й активна участь у досягненні
поставленої мети. Управління навчальним закладом являє собою процес переробки
інформації, який уключає три основних етапи: збір інформації про стан об'єкта;
переробка інформації; видача командної інформації (управлінське рішення).
Ю. А.
Конаржевський представляє управління у вигляді такої схеми            :
Управляюча
система в процесі своєї діяльності отримує певну інформацію про стан системи,
якою управляють, і про якість процесів, які відбуваються в ній. Ця інформація
сприймається, аналізується (переробляється) управляючою системою, яка на основі
аналізу даних про стан зовнішнього середовища, а також з урахуванням команд,
які надходять з вищих органів освіти, виробляє і приймає управлінське рішення,
спрямоване на впорядкування системи або на перевід її в новий, більш високий
якісний стан. Ця командна інформація надходить в керовану систему. Коло
замикається.
Будь-яке порушення хоча б
однієї із ланок даної схеми призводить до того, що керована система частково або
повністю виходить з-під управлінського впливу, а процеси, які протікають у ній,
стають малоефективними.
Внутрішнє
управління – це цілеспрямована активна взаємодія керівників,
громадськості та інших учасників педагогічного процесу, спрямована на його впорядкування і переведення на більш високий якісний
рівень, що відповідає закономірностям, які визначають його розвиток, і
забезпечує одержання заданого результату в оптимальному варіанті.
Методологічною основою
управління є його принципи, методи, функції.
Принципи
управління –
вихідні положення, що визначають зміст, форми і методи управлінської
діяльності.
Виділяють основні принципи
управління:
-
принцип плановості, який вимагає, щоб на основі аналізу досягнутих успіхів
і недоліків, особливостей конкретного навчального закладу, завдань, які стоять
перед ВНЗ на даному етапі, розроблялася програма (план) роботи навчального
закладу на певний період;
-
принцип перспективності передбачає прогнозування роботи
навчального закладу на певний відрізок часу, орієнтацію на послідовне вирішення
проблемних завдань;
-
принцип
компетентності вимагає, щоб керівник навчального закладу був людиною
високої педагогічної культури, усебічно компетентний у питаннях педагогічної
теорії і практики, психології, філософії, наукової організації праці;
-
принцип діловитості передбачає вміння своєчасно, правильно й оперативно вирішувати назрілі
питання, доводити розпочату справу до кінця, єдність слова і діла;
-
принцип поєднання колегіальності й особистої відповідальності;
-
принцип перевірки фактичного виконання справи,
контролю;
-
принцип розвитку ініціативи і творчої активності
викладачів і всіх працівників навчального закладу;
-
принцип
гуманізації, який передбачає доброзичливість, взаємодопомогу,
об'єктивну оцінку діяльності кожного працівника, повагу до кожної особистості;
-
принцип
оптимізації передбачає досягнення високої ефективності праці при
розумовому раціональному використанні часу, коштів, матеріальної бази;
-
принцип
економізації вимагає доцільного використання навчальних приміщень,
навчальних кабінетів, технічних засобів навчання, наочних посібників,
навчального обладнання, наявних асигнувань, енергоресурсів [1, с.18].
Деякі
вчені виокремлюють ще і такі принципи як:
-
принцип
науковості, який передбачає орієнтацію на найновіші досягнення науки,
забезпечення тісного зв'язку науки з практикою, творче впровадження
інноваційних технологій навчання, виховання й управління;
-
принцип
об'єктивності і повноти інформації, який вимагає достовірної інформації про стан справи,
навчально-виховного процесу і його результативність;
-
принцип
підбору, раціональної розстановки педагогічних кадрів з урахуванням їх
компетентності, професійної майстерності і ділових якостей;
-
принцип
конкретності, оперативності, діловитості;
-
принцип
системного, комплексного підходу, який вимагає, щоб кожне явище, кожний предмет розглядався у
взаємозв'язку, в єдності з іншими явищами і предметами [2, с.154].
Розкриваючи методологію
педагогічного аналізу, підкреслюємо важливість таких принципів як: об'єктивність,
взаємозв'язок і взаємодія, розвиток, системний підхід, головна ланка, комплексний
підхід, цілеспрямоване планування; принцип масовості, виховного впливу [2, с.102].
Ступінь використання кожного із
цих принципів визначається в кожному конкретному випадку метою, завданнями,
змістом і формою управління.
Методи
управління – це
система прийомів для реалізації цілей, принципів, змісту управління в процесі
взаємодії на керований об'єкт.
Методи
управління класифікуються
за завданнями, змістом, організаційними формами, спрямованістю впливу до них і
поділяють на: організаційно-педагогічні; соціально-психологічні;
адміністративно-господарські; методи управління навчально-виховним процесом [4,
с.110].
Деякі автори дають таку
класифікацію методам управління: організаційно-розпорядчі; організаційно-педагогічні;
соціально-педагогічні; економічні.
Зустрічається в літературі і
така класифікація методів управління як: адміністративно-розпорядчі та колегіальні.
Як свідчить практика
управління, універсальних методів немає. Лише розумне їх поєднання і комплексне
використання дають належний ефект.
Функції
управління відображають
зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу.
Науковці здебільшого
виділяють три або чотири функції управління:
планування, організація, інструктування та контроль або організація,
інструктаж і контроль.
Управлінський процес
поділяють на п’ять частин: вивчення і
аналіз стану справ, прийняття рішення і планування, реалізація рішення,
регулювання, контроль[5, с.85].
Разом із цим виділяють чотири
групи функцій управлінського процесу: прийняття рішення на основі отриманої
інформації, визначення завдань, цілей, напрямків роботи, планування,
прогнозування; організація виконання прийнятих рішень, доведення до виконавців
основних ідей, конкретизація завдань, коригування роботи на основі отриманої
інформації; здійснення інформаційного зв'язку, отримання постійної і надійної
інформації про стан навчально-виховного процесу, контроль; усунення перешкод,
недоліків. Кожна із цих функцій має своє місце в загальній системі управлінського
циклу, виконує лише їй одній властиву роль і не може бути ігнорована без ризику
допустити диспропорцію в управлінській діяльності....
| 
