Богдан Ададімов,
Марина Панчук
(Переяслав-Хмельницький)
ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ДО
БОЛОНСЬКИХ СТАНДАРТІВ
Загальновизнаним є
розуміння необхідності модернізації національної освітньої системи, передусім
вищої школи. В умовах глобалізації, становлення постіндустріального
суспільства, розробки і використання високих технологій, традиційна система
професійної підготовки кадрів вже не відповідає викликам часу і не задовольняє
потребам економіки, науки і культури. Реальні результати її діяльності
суперечать суспільним вимогам щодо рівня професійної компетенції та розвитку
особистісних ознак і якостей фахівців. Крім того, на процес формування
стратегії розвитку вищої школи істотно впливає й такий чинник, як приєднання
України до Болонського процесу і необхідність урахування європейських
стандартів освіти.
Аналізом адаптації
вищої освіти займається велика кількість вітчизняних вчених: В.П. Андрущенко,
М.З. Згуровський, І.А. Зязюн, К.В. Корсак, В.Г. Кремень, Н.Г. Ничкало, С.М.
Ніколаєнко, Г.Г. Півняк, С.О. Сисоєва, М.Ф. Степко, та інші.
Освіта являє собою
одну з найважливіших підсистем життя суспільства. Світовий історичний досвід
показав, що розвинута економіка є необхідною умовою успішного розвитку освітніх
підсистем, і навпаки освіта і наука створюють необхідні передумови для
суспільного прогресу - економічного, культурного і соціального. Тому, сьогодні настав час розробити механізм навчання,
заснований на кращих досягненнях вітчизняної системи освіти. Цьому буде сприяти
успішна реалізація Болонського процесу, який дозволить врахувати менталітет
учнів, зберегти особливості національної системи навчання і в той же час
вирішити проблему інтеграції у світовий освітній простір.
Міністерство освіти і
науки, молоді і спорту України підготувало масштабний план реалізації Болонської
декларації, який охоплює шість базових напрямів:
·
введення
загальноєвропейської прозорої і доступної системи порівняння освітніх
кваліфікацій (ступенів);
·
введення
двоступеневої системи вищої освіти.
Цілі Болонської угоди полягають
у введенні дворівневої системи освіти - бакалавра та магістра, у взаємному
визнанні вузівських дипломів, освітніх кредитів і кредитних трансферів, у
створенні єдиних європейських стандартів якості викладання в системі вищої
освіти. Але чи готові ми до введення дворівневої системи освіти?
На сьогодні, кредитна система навчання
пропонує студентам зовсім нову роль повноправних
учасників навчального процесу, розвиває в них навички самостійності, співпраці,
мислення, враховує їх індивідуальні особливості. У новій освітній ситуації
головну роль починає грати самостійна робота студента. Це вимагає нових
принципів планування навчального процесу (різкої зміни співвідношення
аудиторних і самостійних, лекційних, групових та індивідуальних занять).
Найбільш яскраво розмежування виявляються в системах фінансування, ліцензування
та атестації.
Варто наголосити, що українська вища освіта у контексті Болонського процесу має багато суперечностей:
1. Якщо приймати умову про
два цикли навчання, то тут стикаємося з проблемою недооцінювання освітнього
рівня «бакалавр» як з боку студентів, так і з боку роботодавців. У цілому для
західних освітніх систем рівень бакалавра є вже достатнім для того, щоб
випускник вважався спеціалістом у своїй сфері і мав змогу займати відповідну
виробничу позицію.
2. Якщо раніше класична
парадигма навчання вкладалася у відносини суб’єк – об’єкт (де суб’єктом
виступав викладач, а об’єктом – студент), то тепер студент також стає суб’єктом
навчання.
Способом реалізації
такої співпраці викладачів і студентів є модульно-кредитна система, яка є
однією з умов Болонського процесу. Вона
передбачає модульну перевірку знань на початку, всередині і кінці навчального
курсу (модульні заліки). За такої системи, як правило, кінцевий залік з курсу є
лише частиною оцінки роботи студента, бо найбільш вагому частину оцінки
становить все-таки робота протягом усього часу вивчення предмета. Тоді студенту
просто не вдасться відсидіти семінарські заняття – тут потрібно виявляти
самостійність і відповідальність на всіх етапах вивчення курсу. Головне
завдання викладача при такому підході – сформувати інтерес і творче ставлення
до навчання.
3. Наша система
наукових ступенів складна порівняно із загальноєвропейською, що ускладнює
мобільність викладачів і науковців в Європі.
4. Незавершеність
адаптації національного законодавства до стандартів європейського права, а
також неготовність європейських країн та ЄС до усунення міграційних перешкод
для громадян України, зміни законодавства, пов’язаної із полегшенням
пересування та працевлаштування студентів. Це
обмеження суперечить і не дасть змогу реалізувати принцип мобільності у
Болонському процесі для України.
Незважаючи на проблеми, що
постають перед освітньою системою України, входження у Болонський простір є для
українського суспільства важливим і необхідним через потребу вирішити проблеми
визнання українських дипломів за кордоном, підвищення ефективності та якості
освіти і відповідно конкурентоспроможності українських вузів та їх випускників
на європейському й світовому ринках праці [6].
В даний час в Україні
сфера освіти перебуває на етапі модернізації, головною метою якої є створення
механізму сталого розвитку та забезпечення якісної підготовки фахівців у
відповідності до міжнародних стандартів. Для того щоб Україна зайняла гідне
місце серед країн міжнародного співтовариства, необхідно вибрати тип розвитку
економіки, який забезпечить її процвітання в майбутньому. Таким типом розвитку
більшість вчених вважають інноваційний. Для інноваційного типу характерний
високий рівень розвитку науки та освіти, особливо прикладний, розвиток
науково-дослідних робіт і конструкторських розробок, які мають сприятливе
економічне середовище для реалізації. Але в
даний час наука не належить до державних пріоритетів в Україні.
Таким чином, необхідно не
тільки не розгубити з нововведеннями, старої перевіреної часом освітньої системи,
а й вчасно модернізувати її. З урахуванням вищевикладеного, зауважимо, що
інноваційний поступ системи вищої освіти потребує подальшого впровадження
обґрунтованих інституційних реформ. Задля збереження національних педагогічних
надбань та унеможливлення руйнації національної системи вищої освіти, проводити
їх потрібно виважено, поступово, заздалегідь підготувавшись організаційно і
фінансово.
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрущенко В.П. Роздуми
про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В.П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2004. – 804 с.
2. Миронов В. Россия в
глобальном мире: отечественное образование и Болонский процес / В. Миронов //
Здравый смысл. – 2007. – № 2 (43). – С. 14-21.
3. Мовчан В. С. Освіта
в контексті глобалізаційних процесів: моральні аспекти // Філософсько-антропологічні
студії. – 2008. – К. : Стилос; Д.: ДНУ, 2008. – С. 161-167.
4. Послання Президента
України до Верховної Ради України. «Європейський вибір. Концептуальні засади
стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» //
Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня.
5. Чікарькова М.Ю.
Ціннісні орієнтації сучасного інформаційного суспільства та проблеми
контркультури / М.Ю.Чікарькова // Збірник наукових праць НДІ українознавства. –
К. : Рада, 2008. – Т. ХІХ. – С. 44-57.
6. Шинкарук В. Основні
напрями модернізації структури вищої освіти України / В.Шинкарук // Офіційний
сайт Міністерства освіти і науки України. http://www.mon.gov.ua.
| 
